1. Словник синонімів української мови

розсудливо

РОЗУ́МНО (у відповідності з вимогами розуму), РОЗСУ́ДЛИВО, МУ́ДРО, РОЗВА́ЖЛИВО, ТВЕРЕ́ЗО, РОЗВА́ЖНО рідше, РОЗСУ́ДНО рідше, ЗМУ́ДРА діал. — Налагодження трудової дисципліни, — думав Дорош, — це організаційна справа, але є ще й інший бік — економічний стан артілі.. Тут треба господарського ока, щоб розумно розставити робочу силу (Григір Тютюнник); Хотілося, щоб він виступив сьогодні на зборах, щоб усі почули його, він може розсудливо говорити (А. Хижняк); Він (лановий) розсудливо, по-людськи, пояснює і Євдокимові, й Олені. — Думаєте, наш пан уже й не розбирається, хто навмисне збитки робить. Все він знає до найменшої кришечки (М. Стельмах); Ївга й тут мудро зробила; що пани у городі грошей їм надавали, вона на весілля не дала всіх прогуляти (Г. Квітка-Основ'яненко); (Дарвуд:) Друзі! Ми ж не відмовляємось. Ми кажемо: допоможемо вам, тільки слід робити все розважно (Мирослав Ірчан); — Ти змудра мені відповідаєш, бо ти був у криміналі, та там тебе розуму навчили (В. Стефаник).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розсудливо — розсу́дливо прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. розсудливо — Присл. до розсудливий 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розсудливо — РОЗСУ́ДЛИВО. Присл. до розсу́дливий 3. Варка побивалася й жалкувалася перед ним, – він тоді умовляв її .. і розважав; доводив їй розсудливо усяку річ, заспокоював (Марко Вовчок); Стьопа взяв обидва папірці і старанно та довго розглядав їх... Словник української мови у 20 томах
  4. розсудливо — Розсу́дливо, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. розсудливо — РОЗСУ́ДЛИВО. Присл. до розсу́дливий 3. Варка побивалася й жалкувалася перед ним,— він тоді умовляв її.. і розважав; доводив їй розсудливо усяку річ, заспокоював (Вовчок, І, 1955, 170); Стьопа взяв обидва папірці і старанно та довго розглядав їх... Словник української мови в 11 томах