1. Словник української мови у 20 томах

розсудливо

РОЗСУ́ДЛИВО.

Присл. до розсу́дливий 3.

Варка побивалася й жалкувалася перед ним, – він тоді умовляв її .. і розважав; доводив їй розсудливо усяку річ, заспокоював (Марко Вовчок);

Стьопа взяв обидва папірці і старанно та довго розглядав їх, розсудливо зважаючи, чи все в них так написано, як він того хотів (В. Кучер);

Йому було чотирнадцять років, але говорив він зовсім наче дорослий – поважно й розсудливо (Ю. Смолич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розсудливо — розсу́дливо прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. розсудливо — Присл. до розсудливий 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розсудливо — РОЗУ́МНО (у відповідності з вимогами розуму), РОЗСУ́ДЛИВО, МУ́ДРО, РОЗВА́ЖЛИВО, ТВЕРЕ́ЗО, РОЗВА́ЖНО рідше, РОЗСУ́ДНО рідше, ЗМУ́ДРА діал. Словник синонімів української мови
  4. розсудливо — Розсу́дливо, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. розсудливо — РОЗСУ́ДЛИВО. Присл. до розсу́дливий 3. Варка побивалася й жалкувалася перед ним,— він тоді умовляв її.. і розважав; доводив їй розсудливо усяку річ, заспокоював (Вовчок, І, 1955, 170); Стьопа взяв обидва папірці і старанно та довго розглядав їх... Словник української мови в 11 томах