розтроюдити

Я́ТРИ́ТИ (спричиняти чим-небудь запалення, біль, подразнення в рані, хворому місці тощо), РОЗ'Я́ТРЮВАТИ, РОЗРА́НЮВАТИ рідше, ВЕРЕДИ́ТИ, РОЗВЕРЕ́ДЖУВАТИ розм., ТРОЮ́ДИТИ розм., РОЗТРОЮ́ДЖУВАТИ розм. — Док.: роз'ятри́ти, розра́нити, розвередити, розтрою́дити. Надто боляче ятрило йому коліна і лікті сіре каміння (М. Рудь); Щоб не роз'ятрювати ран під час руху, Скиба попросив прибинтувати йому руки до грудей (П. Загребельний); Той регіт гострим ножем упивався Христі в серце, вередив і без того нетерплячу болість руки (Панас Мирний); Обережно, щоб не розвередити свої чиряки,.. Іллюша злазить з печі і проходить із кухні в кімнату (Л. Первомайський); Троюдити рану.

ЯТРИ́ТИ (необережними словами, діями, спогадами примушувати знову переживати щось важке, неприємне), РОЗ'Я́ТРЮВАТИ, РОЗВЕРЕ́ДЖУВАТИ розм., ТРОЮ́ДИТИ розм., РОЗТРАВЛЯ́ТИ розм., РОЗТРА́ВЛЮВАТИ розм., РОЗТРОЮ́ДЖУВАТИ розм. — Док.: роз'ятри́ти, розвереди́ти, розтрави́ти, розтрою́дити. Гірка образа ятрила її. Навіщо він так робить?.. Хіба вона прийшла сюди, щоб стати комусь лялькою й розвагою? (О. Гончар); Почуття самотності й туги за Батьківщиною знов охопило поета,.. його тугу роз'ятрювала жагуча відраза до муштри (З. Тулуб); Згадка розвередила неприємні спогади, які ще й досі викликали досаду (П. Панч); Не висихають її очі від сліз, журба та догана не сходить із душі, гнітить її серце, троюдить (Панас Мирний); — Та годі, мамо, — обзивалася невістка, — ви тільки мене й себе оцими словами розтравляєте (Грицько Григоренко).