розтурбований

ЗАНЕПОКО́ЄНИЙ (який перебуває в стані душевного неспокою), НЕСПОКІ́ЙНИЙ, СХВИЛЬО́ВАНИЙ, СТУРБО́ВАНИЙ, ЗНЕРВО́ВАНИЙ, НЕРВО́ВИЙ, СТРИВО́ЖЕНИЙ підсил., РОЗТРИВО́ЖЕНИЙ підсил., РОЗБУ́РКАНИЙ розм., РОЗТУРБО́ВАНИЙ рідко; РОЗ'Я́ТРЕНИЙ (перев. із сл. душа, серце і т. ін.). Дівчина, втискаючи руки в сніг, ще боялася звестися на ноги. До неї першими підбігли занепокоєні Юрій Дзвонар і Василь Гайовий (М. Стельмах); Приводжу я Василя; він, сердешний, сумний, неспокійний (Ю. Федькович); На подвір'ї його зустріла стурбована дружина (І. Цюпа); Кутузов уважно вислухав знервованого комісара (П. Кочура); Серед робітників ходив Сиволап, нервовий, завжди чимось незадоволений (Д. Ткач); Біля воріт давно вже виглядала синів стривожена мати (М. Стельмах); Ще далеко за північ розбуркана молодь не вщухала (С. Васильченко); Котра козачка проходила, то все козачка розтурбована, у тривозі! (Марко Вовчок). — Пор. збу́джений.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розтурбований — розтурбо́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розтурбований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розтурбувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розтурбований — РОЗТУРБО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розтурбува́ти. Котра козачка проходила, то все козачка розтурбована, у тривозі! (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах
  4. розтурбований — РОЗТУРБО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розтурбува́ти. Котра козачка проходила, то все козачка розтурбована, у тривозі! (Вовчок, І, 1955, 359). Словник української мови в 11 томах