1. Словник синонімів української мови

розучувати

ВИВЧА́ТИ (прочитуючи що-небудь, намагатися запам'ятати), ВЧИ́ТИ (УЧИ́ТИ), ЗАВЧА́ТИ, ЗАУ́ЧУВАТИ, ВИУ́ЧУВАТИ, РОЗУ́ЧУВАТИ, ЗУБРИ́ТИ розм., ВИЗУ́БРЮВАТИ розм., ВИЗУ́ДЖУВАТИ розм., ТОВКТИ́ розм. рідко (механічно). — Док.: ви́вчити, завчи́ти, заучи́ти, ви́учити, розучи́ти, ви́зубрити, ви́зудити. Шевченкового "Кобзаря" (І. Франко) вивчив напам'ять (М. Коцюбинський); Він знає напам'ять майже всі ті вірші, які вчила в гімназії його сестра (Ю. Смолич); Знаю тебе (бурсу) здавна, Як.. Непота учила, Бургія зубрила, На Різдво з вертепом до панів ходила (Я. Щоголів); Юра взявся завчати напам'ять Пушкіна (Ю. Смолич); Вірші українських поетів, і передусім, звичайно, Павла Тичини, я читав у ті дні запоєм, легко заучував їх напам'ять (з науково-популярної літератури); Народ виучував рядки "Кобзаря" напам'ять, сприймав їх як свою народну пісню (Є. Кирилюк); Перше, що я зробив, — визубрив напам'ять імена, по батькові та прізвища всіх акторів (К. Станіславський); Кілька годин сиділи учні в задушливому.. повітрі, визуджуючи цілі сторінки Святого письма (З. Тулуб). — Пор. засво́їти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розучувати — розу́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розучувати — -ую, -уєш, недок., розучити, -учу, -учиш, док., перех. Виучувати, засвоювати що-небудь з метою відтворення, виконання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розучувати — РОЗУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗУЧИ́ТИ, учу́, у́чиш, док., що. Виучувати, засвоювати що-небудь з метою відтворення, виконання. – Курсанти розучували нові танці, щоб виступити на черговій вечірці (С. Словник української мови у 20 томах
  4. розучувати — РОЗУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗУЧИ́ТИ, учу́, у́чиш, док., перех. Виучувати, засвоювати що-небудь з метою відтворення, виконання. — Курсанти розучували нові танці, щоб виступити на черговій вечірці (Скл. Словник української мови в 11 томах