розучувати
РОЗУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗУЧИ́ТИ, учу́, у́чиш, док., що.
Виучувати, засвоювати що-небудь з метою відтворення, виконання.
– Курсанти розучували нові танці, щоб виступити на черговій вечірці (С. Скляренко);
В сільському клубі щовечора молодь розучувала нові пісні (І. Цюпа);
Коли вам хочеться відпочити – розучуйте цікаву гру про війну, уявіть, що опали вас вороги і хочуть позбавити щасливого існування (В. Стус).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розучувати — розу́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розучувати — -ую, -уєш, недок., розучити, -учу, -учиш, док., перех. Виучувати, засвоювати що-небудь з метою відтворення, виконання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розучувати — ВИВЧА́ТИ (прочитуючи що-небудь, намагатися запам'ятати), ВЧИ́ТИ (УЧИ́ТИ), ЗАВЧА́ТИ, ЗАУ́ЧУВАТИ, ВИУ́ЧУВАТИ, РОЗУ́ЧУВАТИ, ЗУБРИ́ТИ розм., ВИЗУ́БРЮВАТИ розм., ВИЗУ́ДЖУВАТИ розм., ТОВКТИ́ розм. рідко (механічно). — Док. Словник синонімів української мови
- розучувати — РОЗУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗУЧИ́ТИ, учу́, у́чиш, док., перех. Виучувати, засвоювати що-небудь з метою відтворення, виконання. — Курсанти розучували нові танці, щоб виступити на черговій вечірці (Скл. Словник української мови в 11 томах