розучуватися
РОЗУ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗУЧИ́ТИСЯ, учу́ся, у́чишся, док.
1. Втрачати набуті навики, уміння що-небудь робити.
– Хто ж це, діду, ниньки розучується жати? – Та хоча б і я, – зажурився старий .. – Уже серп став мені заважким, випадає з руки (М. Стельмах);
– Мої маршали розучилися воювати: я їм багато дав, а вони цього не цінують (П. Кочура);
– А ти що ж? Не хочеш за ціп братися? Розучився за ці роки? – напустився старий [на сина] (Г. Коцюба);
Дорогі наші чесні, добрі, совісні люди! У якому боргу має бути перед такими, як ви, суспільство, що розучилося цінувати і берегти духовне своє надбання (з газ.).
2. тільки недок. Пас. до розу́чувати.
– Не здивуйте, якщо мої доводи на сей раз не будуть дуже дотепні, бо варварські гуки фортеп'яно і гостре сопрано, що доноситься з гостиної (розучується Ваш Дует!), мішають мені думки і псують настрій (Леся Українка).
Значення в інших словниках
- розучуватися — розу́чуватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розучуватися — -уюся, -уєшся, недок., розучитися, -учуся, -учишся, док. 1》 Втрачати набуті навики, уміння що-небудь робити. 2》 тільки недок. Пас. до розучувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розучуватися — РОЗУ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗУЧИ́ТИСЯ, учу́ся, у́чишся, док. 1. Втрачати набуті навики, уміння що-небудь робити. — Хто ж це, діду, ниньки розучується жати? — Та хоча б і я,— зажурився старий.. Словник української мови в 11 томах