1. Словник синонімів української мови

розчахнутий

РОЗЧА́ХНУТИЙ (про дерева, гілки тощо — який розчахнувся, розколовся на частини); РОЗЧА́ХНЕНИЙ, РОЗЩЕ́ПЛЕНИЙ, РОЗКО́ЛЕНИЙ, РОЗКО́ЛОТИЙ. Він добре знав місцевість, і за кілька хвилин опинився біля розчахнутої верби (Григорій Тютюнник); Десь близько хрусне під вагою снігу розчахнена гілка (Я. Качура); З-за стовбура старої розщепленої верби.. виходить Мавка (Леся Українка); На подвір'ї лунко стріляє розколене дерево (М. Стельмах); Розколота й стара, вона (верба) стояла.. Всіма забута у кутку двора (Л. Первомайський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розчахнутий — розча́хнутий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розчахнутий — розчахнений, -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розчахнути. || розчахнуто, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм.Який розколовся, розщепився на частини (про дерева, гілки і т. ін.). 3》 у знач. прикм. Широко, навстіж відчинений. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розчахнутий — РОЗЧА́ХНУТИЙ, РОЗЧА́ХНЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розчахну́ти. Дуплиста верба, колись давно розчахнута громом, .. росла, зацвітала щовесни (В. Словник української мови у 20 томах
  4. розчахнутий — РОЗЧА́ХНУТИЙ, РОЗЧА́ХНЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розчахну́ти. Дуплиста верба, колись давно розчахнута громом,.. росла, зацвітала щовесни (Кучер, Прощай.., 1957, 74); // розча́хнуто, безос. присудк. сл. *Образно. — Товариші,.. Словник української мови в 11 томах