розіслати

РОЗТРУ́ШУВАТИ (про сіно, солому і т. ін. — стелити що-небудь тонким шаром по чомусь), РОЗКИДА́ТИ, РОЗСТЕЛЯ́ТИ, РОЗСТИЛА́ТИ, РОЗТРІ́ПУВАТИ розм., РОЗСТЕ́ЛЮВАТИ рідше, РОЗТРЯСА́ТИ рідше, ТРЯСТИ́ рідше. — Док.: розтруси́ти, розки́дати, розстели́ти, розтріпа́ти, розісла́ти, розтрясти́. — Нехай і в нашій хаті буде свято, — говорив Антон, старанно розтрушуючи сіно (С. Чорнобривець); — Острижеш барана, а на ньому руно!.. Таке руно, що розкинеш і — на весь сарай (О. Гончар); Мар'яна внесла свіжої з морозцем соломи, розстелила (М. Стельмах); На високій царині дві молодиці.. розтріпують блідо-зелені його (сіна) шматки під промені гарячі (Г. Хоткевич); Коли чоловік обідав, вона взяла вила і пішла трясти сіно (А. Калин); — Завтра можна піти розтрясати (сіно), — сказав Михайло, втираючись рушником, — все скосив до останньої травички... (М. Томчаній).

СТЕЛИ́ТИ (класти, розкладати що-небудь на якійсь поверхні), СЛА́ТИ, ПРОСТИЛА́ТИ, ПРОСТЕЛЯ́ТИ, РОЗСТИЛА́ТИ, РОЗСТЕЛЯ́ТИ, ПОСТИЛА́ТИ розм., ПОСТЕЛЯ́ТИ розм.; НАСТИЛА́ТИ, НАСТЕЛЯ́ТИ, ВИСТЕЛЯ́ТИ, МОСТИ́ТИ (рівномірним шаром). — Док.: постели́ти, посла́ти, просла́ти, простели́ти, розстели́ти, розісла́ти, настели́ти, насла́ти, ви́стелити, ви́слати, помости́ти. Після вечері Василина збиває йому, наче господареві, подушку, стелить на переложне сіно свіже рядно (М. Стельмах); Увійшли два санітари, постеливши серед каюти брезент (В. Кучер); Він упав коло самого порога на купу тертої соломи, що слали замість постелі, і неутішно плакав (Панас Мирний); Онися.. простелила на траві рушники, поклала ложки, поставила миски й покликала орачів полуднувати (І. Нечуй-Левицький); Помостити сіно на возі.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розіслати — розісла́ти 1 дієслово доконаного виду від: розсила́ти розісла́ти 2 дієслово доконаного виду від: стели́ти Орфографічний словник української мови
  2. розіслати — I [роз'іслатие] -з'ішл'у, роуз'ішлеиш/ -з'ішлеш, роуз'ішлеимо/-з'ішлеимо, роуз'ішлеитеи/ -з'ішлеите; нак. -з'ішли, -з'ішл'іт' (від розсилати) II [роз'іслатие] рос:теил'у, рос:телеиш; нак. рос:теили, рос:теил'іт' (від стелити) Орфоепічний словник української мови
  3. розіслати — I див. розсилати. II див. розстеляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розіслати — РОЗІСЛА́ТИ¹ див. розсила́ти. РОЗІСЛА́ТИ² див. розстеля́ти. Словник української мови у 20 томах
  5. розіслати — Розісла́ти, розішлю́, розі́шлеш, -шлють розісла́ти, розстелю́, -сте́леш, -сте́лють Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. розіслати — РОЗІСЛА́ТИ¹ див. розсила́ти. РОЗІСЛА́ТИ² див. розстеля́ти. Словник української мови в 11 томах
  7. розіслати — I. Розіслати, -шлю́, -леш гл. см. розсилати. --------------- II. Розісла́ти, -ся см. розстилати, -ся. Словник української мови Грінченка