рудявий
РУДИ́Й (червоно-жовтого кольору, забарвлення), РИ́ЖИЙ, ІРЖА́ВИЙ (РЖА́ВИЙ), РУДОВОЛО́СИЙ (з волоссям такого кольору); БУЛА́НИЙ (про масть коня — світло-рудий); РУДУВА́ТИЙ, РИЖУВА́ТИЙ, РУДА́ВИЙ (РУДЯ́ВИЙ) розм. (трохи рудий). І згадую Україну. І там степи, і тут степи, Та тут не такії, Руді, руді, аж червоні, А там голубії, Зеленії (Т. Шевченко); Рижі трави були такі високі, що в них сховалася б людина (Григорій Тютюнник); Всихаючи, вони (яблуні) розчахувалися на вітрах, трухлявіли.. і зотлівали іржавим огнем (М. Стельмах); Та (батькова) кузня, і та компанія в ній, і той її дружній, радісний настрій лишаться живими та незатертими в душі маленького, рудоволосого хлопчини (І. Франко); — Чи не бачили ви, дядьку, Тут буланого коня? (О. Олесь); Карпо сів на лаві й насупив свої рудуваті брови (І. Нечуй-Левицький); — Вона рижа, та не зовсім, а так, знаєте... приємний рижуватий відтінок блондинки (Я. Качура); Вогонь кидав відблиски на його рудаве волосся (О. Полторацький); Рудява вода.
Значення в інших словниках
- рудявий — рудя́вий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- рудявий — -а, -е, розм. Те саме, що рудуватий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рудявий — РУДЯ́ВИЙ, а, е, розм. Те саме, що рудува́тий. Дорога переповнилась рудявою водою (Ю. Збанацький); Тільки один .. був рудявий і стрижений йоржиком (Ю. Смолич); Болото згори було бруднувато-сіре, рудяве (В. Дрозд). Словник української мови у 20 томах
- рудявий — Руда́вий і рудя́вий, -ва, -ве рудя́вий і руда́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- рудявий — РУДЯ́ВИЙ, а, е, розм. Те саме, що рудува́тий. Дорога переповнилась рудявою водою (Збан., Доля, 1961, 35); Тільки один.. був рудявий і стрижений йоржиком (Смолич, Мир.., 1958, 442). Словник української мови в 11 томах
- рудявий — Рудявий, -а, -е Рыжеватый. Черк. у. Словник української мови Грінченка