рушати

ВІДПРАВЛЯ́ТИСЯ (починати відхід, від'їзд, відліт з якого-небудь місця), ВИРУША́ТИ, РУША́ТИ, ВІДБУВА́ТИ, ВІДХО́ДИТИ (про людей — пішки; про поїзди, пароплави); ВІД'ЇЖДЖА́ТИ, ВІД'ЇЗДИ́ТИ (про людей, наземний транспорт); ВИЇЖДЖА́ТИ, ВИЇЗДИ́ТИ (про людей — на конях, на якомусь транспорті); ВІДЛІТА́ТИ (про літаки та їх пасажирів); ВІДПЛИВА́ТИ (про судна та їх пасажирів); ВИРЯДЖА́ТИСЯ (про людей — відповідно приготувавшись); ПОДАВА́ТИСЯ, РУША́ТИСЯ розм., ВИПИХА́ТИСЯ розм., ВИМИКА́ТИСЯ розм. (про людей — пішки або на якомусь транспорті). — Док.: відпра́витися, ви́рушити, ру́шити, відбу́ти, поли́нути поет. поката́ти розм. відійти́, від'ї́хати, ви́їхати, відлеті́ти, відпливти́, відплисти́, ви́рядитися, пода́тися, ру́шитися, ви́пхатися, ви́мкнутися, уда́ритися (вда́ритися) розм. ви́мандрувати (далеко) рідше. Рано-вранці на роботу відправлявся батько мій (М. Упеник); — Сідай по вагонах, одправляємося на фронт (О. Довженко); З товарної станції щодня вирушали на захід довгі ешелони (О. Гончар); Сев, натомлений, без шапки, рушає додому пішки (Ю. Яновський); Відбути у відрядження; — Під'їду кіньми під садок пізненько, а ти вийдеш до мене.. та й полинемо далеко, далеко! (І. Нечуй-Левицький); — Я покину місце. Ми покатаємо в Петербург (І. Нечуй-Левицький); Маруся забувала, що хотіла вже відходити, знов сідала на камінь, знов слухала опришка (Г. Хоткевич); Грузовики загарчали, від'їжджаючи, і все надовго затихло (В. Кучер); Він знав, що ми завтра вранці від'їздимо (О. Досвітній); Крайнюкові продали квитка на вантажно-пасажирський літак, який одлітав серед ночі (В. Кучер); Привіт кораблю, Що вниз по Дніпру одпливає на Канів! (І. Нехода); Вирядитися на ярмарок; Зважився Максим перебути на шахтах весну.., а тоді вже подаватися додому на село (Грицько Григоренко); Мені й не рушитися без білета (Н. Кобринська); Куди ж їй з таким маленьким дитяточком у дорогу випихатися (А. Шиян); Вечорами дехто запрягав коні і порожнем вимикався на ніч з села (М. Коцюбинський); Вдарився я в Крим з чумаками (Я. Щоголів). — Пор. руша́ти.

РУША́ТИ (починати йти), ВИРУША́ТИ, РУША́ТИСЯ розм. — Док.: ру́шити, ви́рушити, ру́шитися. — Ану, дівко, годі стояти — рушаймо! — мов у дзвона вдарив, вимовив Кирило (Панас Мирний); Діти посходилися вже годину тому назад, але не вирушали (І. Франко); Поночі нічого було рушатись (М. Коцюбинський). — Пор. відправля́тися.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рушати — руша́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. рушати — (в дорогу) вирушати; (з місця) зрушувати; (- поїзд) відходити, відправлятися, (- судно) відпливати; (за ким) іти <�їхати> слідом, жм. слідкувати; (чуже) |за|чіпати, займати, рухати, торкати; док. РУШИТИ, (- бурю) здійнятися. Словник синонімів Караванського
  3. рушати — див. іти Словник синонімів Вусика
  4. рушати — -аю, -аєш, недок., рушити, -шу, -шиш, док. 1》 неперех. Починати рух, пересування, переміщення. || Відправлятися куди-небудь або до когось, чогось. || перев. з інфін. Відправлятися куди-небудь або до когось з якоюсь метою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. рушати — РУША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РУ́ШИТИ, шу, шиш, док. 1. Починати рух, пересування, переміщення. Стали рушати й наші, що з борошном понаїжджали то з Деркачів, то з Вільшаної (Г. Квітка-Основ'яненко); Бричка рушає, а за нею, голосячи, біжить жінка (М. Словник української мови у 20 томах
  6. рушати — Не рушай гною, тай не буде смердіти за тобою. Не входи в ніякі діла зо злобними, бо по них тебе осудять. Рушив розумом, як здохле теля хвостом. Глумливо про невміле балакання. Рушай, не рушай, таки не піду, хоч здихай. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. рушати — РУША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РУ́ШИТИ, шу, шиш, док. 1. неперех. Починати рух, пересування, переміщення. Стали рушати й наші, що з борошном понаїжджали то з Деркачів, то з Вільшаної (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
  8. рушати — Руша́ти, -ша́ю, -єш сов. в. рушити, -шу, -шиш, гл. 1) Двигать, двинуть, трогать, тронуть, шевелить, пошевелить, шевельнуть. Чорненьке маленьке щонабільшу колоду рушить. Ном. стр. 295, № 149. Сват, не сват, а мого не руш нічого. Ном. № 9414. Не руш чужого. Словник української мови Грінченка