рушати

Руша́ти, -ша́ю, -єш

сов. в. рушити, -шу, -шиш, гл.

1) Двигать, двинуть, трогать, тронуть, шевелить, пошевелить, шевельнуть. Чорненьке маленьке щонабільшу колоду рушить. Ном. стр. 295, № 149. Сват, не сват, а мого не руш нічого. Ном. № 9414. Не руш чужого. Ном. 9672. Як улана не любити, як же за ним не журити: ой як рушить очима, — вийме душу плечима; ой як рушить плечима, пройме душу очима. Чуб. V. 1084.

2) Двигаться, двинуться, трогаться, тронуться. Сам Хмельницький наперед всіх рушав. Макс. Ой як будете, вірне товариство, з Перекопу рушати, то не забувайте, вірне товариство, і моїх волів заняти. н. п. Та й рушимо тихесенько в далеку дорогу. Шевч. 664. Вітрець рушив. Мир. Пов. І. 112. Рушай! Трогай! Мартъ!

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рушати — руша́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. рушати — (в дорогу) вирушати; (з місця) зрушувати; (- поїзд) відходити, відправлятися, (- судно) відпливати; (за ким) іти <�їхати> слідом, жм. слідкувати; (чуже) |за|чіпати, займати, рухати, торкати; док. РУШИТИ, (- бурю) здійнятися. Словник синонімів Караванського
  3. рушати — див. іти Словник синонімів Вусика
  4. рушати — -аю, -аєш, недок., рушити, -шу, -шиш, док. 1》 неперех. Починати рух, пересування, переміщення. || Відправлятися куди-небудь або до когось, чогось. || перев. з інфін. Відправлятися куди-небудь або до когось з якоюсь метою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. рушати — РУША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РУ́ШИТИ, шу, шиш, док. 1. Починати рух, пересування, переміщення. Стали рушати й наші, що з борошном понаїжджали то з Деркачів, то з Вільшаної (Г. Квітка-Основ'яненко); Бричка рушає, а за нею, голосячи, біжить жінка (М. Словник української мови у 20 томах
  6. рушати — Не рушай гною, тай не буде смердіти за тобою. Не входи в ніякі діла зо злобними, бо по них тебе осудять. Рушив розумом, як здохле теля хвостом. Глумливо про невміле балакання. Рушай, не рушай, таки не піду, хоч здихай. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. рушати — ВІДПРАВЛЯ́ТИСЯ (починати відхід, від'їзд, відліт з якого-небудь місця), ВИРУША́ТИ, РУША́ТИ, ВІДБУВА́ТИ, ВІДХО́ДИТИ (про людей — пішки; про поїзди, пароплави); ВІД'ЇЖДЖА́ТИ, ВІД'ЇЗДИ́ТИ (про людей, наземний транспорт); ВИЇЖДЖА́ТИ... Словник синонімів української мови
  8. рушати — РУША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РУ́ШИТИ, шу, шиш, док. 1. неперех. Починати рух, пересування, переміщення. Стали рушати й наші, що з борошном понаїжджали то з Деркачів, то з Вільшаної (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах