рушитися

ПОЧИНА́ТИСЯ (починати здійснюватися, відбуватися, виявлятися тощо), РОЗПОЧИНА́ТИСЯ, ВІДКРИВА́ТИСЯ, ЗАВО́ДИТИСЯ, ЗНІМА́ТИСЯ (ЗДІЙМА́ТИСЯ), УЧИНЯ́ТИСЯ (ВЧИНЯ́ТИСЯ), ЗАЧИНА́ТИСЯ розм., ЗАХО́ДИТИСЯ (ЗАХО́ДЖУВАТИСЯ) розм., ЗАКОНЯ́ТИСЯ (ЗАКО́НЮВАТИСЯ) діал.; ПРИХО́ДИТИ, НАДХО́ДИТИ (про явища природи або суспільні); УСТАВА́ТИ (ВСТАВА́ТИ) (про ранок, день); ЗАВ'Я́ЗУВАТИСЯ, ЗАХО́ДИТИ (перев. про взаємні дії, розмови тощо); ПІДНІМА́ТИСЯ (ПІДІЙМА́ТИСЯ), ПІДНО́СИТИСЯ (перев. у відповідь на щось). — Док.: поча́тися, розпоча́тися, відкри́тися, завести́ся, зня́тися (здійня́тися), учини́тися (вчини́тися), зача́тися, зайти́ся, заходитися, прийти́, надійти́, уста́ти (вста́ти), зав'яза́тися, зайти́, підня́тися (підійня́тися), піднестися, ру́шити розм. ру́шитися розм. (про явища природи). Життя квітів починається з пролісків (Ю. Смолич); Полетів Комар до медвежого табору, а там саме нарада розпочинається (І. Франко); В 1841 році Гребінка видав український альманах "Ластівка".. Збірник відкривався вступом Гребінки, написаним українською прозою — "Так собі до земляків" (з наукової літератури); По трудах дневних і по роботі й по клопоті знімався регіт, заводилися голосні розмови (Марко Вовчок); Надворі темнішає й темнішає. Знов здіймається щось таке, наче завірюха (А. Кримський); Кілька разів у той час, коли вій ішов під самими стінами Преслави, в стані ромеїв вчинялась тривога (С. Скляренко); — Ой буде лихо, буде лихо! Щось страшне зачинається на Україні (І. Нечуй-Левицький); — Їх (бідняків) треба провчить. Хоч не всіх, дак хоч самого Зінька. Тільки не так трохи треба заходжуваться. ..Не до смерті його бити, нє, а так — добре пополохати (Б. Грінченко); Це був час страшної безбарвності, час моторошної сірості, коли законюється день після нічної тиші (Ю. Яновський); Лихо приходить тихо (прислів'я); В ресторані замовляли пиво, морозиво, якусь воду, аби тільки сидіти у прохолоді й чекати вечора, що от-от надходив (І. Ле); Над вами день встає, як стяг зорі багряний (В. Сосюра); Восени він став студентом. Восени зав'язувалась дружба, восени починалася любов (Л. Серпілін); — Оце ж такі тепер учениці пішли. Екзамени заходять, а їй хоч би що, дівування вже на умі... (О. Гончар); — Ви мусите бути готові й до гіршого, генерале. Ви знаєте, яка кампанія піднімається проти вас по всьому світу (О. Гончар); Каспійська підносилась ніч, сірчаним насичена розчином (М. Бажан); Вітрець рушив — почало колесом сніг крутити (Панас Мирний); Вітер рушився — чути надворі шарудить у стрісі й кушпелить сухим снігом поза хатою (А. Головко).

РУ́ХАТИСЯ (постійно змінювати своє положення внаслідок обертання, коливання, пересування тощо), ПЕРЕМІЩА́ТИСЯ, ПЕРЕМІ́ЩУВАТИСЯ, ВОРУШИ́ТИСЯ, ПОРУ́ШУВАТИСЯ, ПЕРЕСУВА́ТИСЯ, ПОВЕРТА́ТИСЯ, ХОДИ́ТИ, РУША́ТИСЯ розм.; ШМИ́ГАТИ розм. (швидко); ПО́ВЗАТИ, ПОВЗТИ́ (припадаючи до поверхні тулубом і перебираючи кінцівками); ПЛА́ВАТИ, ПЛИСТИ́, ПЛИВТИ́, ПЛИ́НУТИ (плавно); ПЕРЕЛІТА́ТИ (в повітрі); ГРА́ТИ, ВИГРАВА́ТИ, ГРА́ТИСЯ рідко (в різних напрямках — про риб, комах і т. ін.); КОТИ́ТИСЯ, ПЕРЕКО́ЧУВАТИСЯ, ПРОКОЧУВАТИСЯ (про хвилі, хмари); СУ́НУТИ, СУ́НУТИСЯ, ПОСУВА́ТИСЯ (про туман, хмари й т. ін.). — Док.: ру́шитися, перемісти́тися, ворухну́тися, пору́шитися, пересу́нутися, поверну́тися, покоти́тися, перекоти́тися, посу́нутися. Рухалась планета, рухалось сонце в небі, рухались води своїми вічними валами, а воно (судно) стояло між хвиль іржаво, тупо, непорушно (О. Гончар); Довго переміщалися, пересувалися, поки зібралися знайомі до знайомих (А. Хижняк); Футболісти швидко переміщувалися по полю (з газети); Народ ворушиться поміж возами, наче комашня (І. Нечуй-Левицький); Дроти чимраз скоріше порушувалися, робота в руках росла, а нитка в'язалася щораз у нові ключки (Н. Кобринська); — Нащо мені те знати, як по небу зорі ходять? (Марко Вовчок); Дві пари швидко рушалися серед натовпу — то вони танцювали (Б. Грінченко); Всю уяву сірої ворони привертали калюжки, в яких шмигала риб'яча дрібнота (О. Донченко); Варвара повзала по полю від танка до танка, від окопу до окопу, перев'язувала поранених (Л. Первомайський); Тривала програма польоту дала змогу космонавтам залишати крісло й вільно плавати в кабіні (з газети); Велично пливе по ниві комбайн (А. Головко); М'яч блискавично перелітає з кінця в кінець майданчика (В. Собко); В останньому промінні сонця грала дрібненька мушва і, мов сітка, мигтіла перед очима (М. Коцюбинський); А в річечці, глянь, рибка виграє (О. Донченко); В тіні їх (дубів) гущавини гралися мільйони дрібнюсіньких комариків (І. Франко); Хмари котилися одна за одною (Г. Хоткевич); За крок, перед очима, тьмяним оливом перекочувалась вода (В. Козаченко); З півночі суне страшна.. хмара (Ю. Збанацький); З долини, од річки, як гурт сірих волів, сунувся туман (А. Головко).

РУ́ХАТИСЯ (про тіло та його частини — перебувати в русі), ВОРУШИ́ТИСЯ, ПОРУ́ШУВАТИСЯ, РУША́ТИСЯ розм.; МІ́РЯТИ, ПЛУ́ТАТИСЯ розм. (про ноги, язик). — Док.: рушитися, поворуши́тися, поворухну́тися, пору́шитися. Звідти він.. бачить, як по шибці, мов у поганому сні, рухається чиясь шапка і рука (М. Стельмах); Здавалося, що в його роті ледве ворушився опухлий, набряклий язик (О. Донченко); Уста його раз у раз порушувалися (І. Франко); Руки її швидко рушалися, працюючи голкою (І. Франко); Інспектор усе міряв та міряв клас довгими ногами (Дніпрова Чайка); Язик його починав плутатись, голова крутилась (І. Микитенко).

ВІДПРАВЛЯ́ТИСЯ (починати відхід, від'їзд, відліт з якого-небудь місця), ВИРУША́ТИ, РУША́ТИ, ВІДБУВА́ТИ, ВІДХО́ДИТИ (про людей — пішки; про поїзди, пароплави); ВІД'ЇЖДЖА́ТИ, ВІД'ЇЗДИ́ТИ (про людей, наземний транспорт); ВИЇЖДЖА́ТИ, ВИЇЗДИ́ТИ (про людей — на конях, на якомусь транспорті); ВІДЛІТА́ТИ (про літаки та їх пасажирів); ВІДПЛИВА́ТИ (про судна та їх пасажирів); ВИРЯДЖА́ТИСЯ (про людей — відповідно приготувавшись); ПОДАВА́ТИСЯ, РУША́ТИСЯ розм., ВИПИХА́ТИСЯ розм., ВИМИКА́ТИСЯ розм. (про людей — пішки або на якомусь транспорті). — Док.: відпра́витися, ви́рушити, ру́шити, відбу́ти, поли́нути поет. поката́ти розм. відійти́, від'ї́хати, ви́їхати, відлеті́ти, відпливти́, відплисти́, ви́рядитися, пода́тися, ру́шитися, ви́пхатися, ви́мкнутися, уда́ритися (вда́ритися) розм. ви́мандрувати (далеко) рідше. Рано-вранці на роботу відправлявся батько мій (М. Упеник); — Сідай по вагонах, одправляємося на фронт (О. Довженко); З товарної станції щодня вирушали на захід довгі ешелони (О. Гончар); Сев, натомлений, без шапки, рушає додому пішки (Ю. Яновський); Відбути у відрядження; — Під'їду кіньми під садок пізненько, а ти вийдеш до мене.. та й полинемо далеко, далеко! (І. Нечуй-Левицький); — Я покину місце. Ми покатаємо в Петербург (І. Нечуй-Левицький); Маруся забувала, що хотіла вже відходити, знов сідала на камінь, знов слухала опришка (Г. Хоткевич); Грузовики загарчали, від'їжджаючи, і все надовго затихло (В. Кучер); Він знав, що ми завтра вранці від'їздимо (О. Досвітній); Крайнюкові продали квитка на вантажно-пасажирський літак, який одлітав серед ночі (В. Кучер); Привіт кораблю, Що вниз по Дніпру одпливає на Канів! (І. Нехода); Вирядитися на ярмарок; Зважився Максим перебути на шахтах весну.., а тоді вже подаватися додому на село (Грицько Григоренко); Мені й не рушитися без білета (Н. Кобринська); Куди ж їй з таким маленьким дитяточком у дорогу випихатися (А. Шиян); Вечорами дехто запрягав коні і порожнем вимикався на ніч з села (М. Коцюбинський); Вдарився я в Крим з чумаками (Я. Щоголів). — Пор. руша́ти.

РУША́ТИ (починати йти), ВИРУША́ТИ, РУША́ТИСЯ розм. — Док.: ру́шити, ви́рушити, ру́шитися. — Ану, дівко, годі стояти — рушаймо! — мов у дзвона вдарив, вимовив Кирило (Панас Мирний); Діти посходилися вже годину тому назад, але не вирушали (І. Франко); Поночі нічого було рушатись (М. Коцюбинський). — Пор. відправля́тися.