рушниця

ОБРІ́З (гвинтівка з укороченим стволом і прикладом), ВІДРІ́З, ВІДРІЗА́Н (ОДРІЗА́Н) розм., КУЦА́К розм., ОБРІЗА́Н розм. рідше, УТИ́НОК (ВТИ́НОК) діал. По селах і хуторах темними осінніми ночами лунали постріли з обрізів (В. Гжицький); (Сироватка:) З рушниці тільки горобців добре бити. Відріз — той не зрадить... (І. Микитенко); Панський куркуль стріляв із одрізана вслід (М. Бажан); А нещодавно шумів ліс шумом зловісним, лякав куцаками, нагаями та бомбами бандитськими... (Остап Вишня); Знайшов під лавою пляшку гасу, ганчірку і, наквацювавши її, заходився біля обрізана (Г. Епік); Свій утинок він уже встиг віддати Степанові Кушніру (М. Стельмах). — Пор. рушни́ця.

РУШНИ́ЦЯ (вогнепальна ручна зброя), КРІС заст., ОРУ́ЖИНА заст., ПУ́ШКА діал.; ГВИНТІ́ВКА, КАРАБІ́Н, КАРАБІ́НКА розм., ТРИЛІНІ́ЙКА (ТРЬОХЛІНІ́ЙКА) заст., ҐВЕР діал. (із цівкою, у якій є гвинтова різьба); КРЕМЕНІ́ВКА заст., КРЕСА́К заст., ФУ́ЗІЯ заст., ФУЗЕ́Я заст. (гладкоцівкова з кременем); САМОПА́Л заст. (із ґнотом і без замка); МУШКЕ́Т заст. (із ґнотом та великого калібру); ЦЕНТРА́ЛКА (мисливська); ДУБЕЛЬТІ́ВКА (мисливська з двома цівками) заст. Коли ж він дістав рушницю, забажалося йому якнайшвидше навчитися влучно стріляти (З. Тулуб); Михась.. трохи поблід, але міцно держить у руках холодного кріса (Ф. Малицький); Для.. армії своєї Рушниць, мушкетів, оружин Наклали повні гамазеї, Гвинтівок, фузій без пружин (І. Котляревський); Звеліли (жандарми) зганяти до сільської управи лісорубів,.. чабанів. І люди йшли, а що поробиш, коли над головою стоїть жандарм із своєю пушкою... (С. Скляренко); На гострому багнеті його гвинтівки вигравали відблиски вогню й місяця (А. Шиян); Мирослава помітила в натовпі групу солдатів, озброєних карабінами (А. Головко); Зелений шум пливе над ними, неначе маревом згадок, і карабінки за плечима хитає сумно коней крок (В. Сосюра); Вже пітерський.. робітник.. до трилінійки пригвинчує штик (Л. Первомайський); В Яру колись гайдамаки Табором стояли, Лагодили самопали, Ратища стругали (Т. Шевченко); Централка набивається готовими набоями (Остап Вишня); Каринський був зовсім не байдужий до мисливства. В нього була прекрасна дубельтівка (Ю. Шовкопляс). — Пор. обрі́з.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рушниця — рушни́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. рушниця — (ґнотова) мушкет, (саморобна) самопал; (старовинна) пищаль; (з двома люфами) дубельтівка; (обрізана) обріз, обрізан; п! КРІС. Словник синонімів Караванського
  3. рушниця — Вогнепалка, гвинтівка, двостволка, дубелтівка, одностволка, ружжо, рушничка (знев.), шомполка Фразеологічні синоніми: мисливська рушниця; протитанкова рушниця Словник синонімів Вусика
  4. рушниця — [рушниц'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
  5. рушниця — -і, ж. Вогнепальна ручна зброя. Мисливська рушниця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. рушниця — РУШНИ́ЦЯ, і, ж. Вогнепальна ручна зброя. Настя хапає рушницю й стріляє (І. Нечуй-Левицький); Панкратов заряджав рушницю. Сьогодні його черга вартувати нічний табір (О. Донченко). (1) Мисли́вська рушни́ця – вогнепальна зброя для полювання. Словник української мови у 20 томах
  7. рушниця — Ручна вогнепальна або пневматична зброя з довгою цівкою; калібр 6,5-8 мм; кремінна (до XVIII ст.), пістонна (XIX ст.) головним чином гладкоцівкова; від середини XIX ст. витіснена нарізною (ґвинтівка); назва р. збереглася переважно для мисливської зброї. Універсальний словник-енциклопедія
  8. рушниця — Рушни́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. рушниця — РУШНИ́ЦЯ, і, ж. Вогнепальна ручна зброя. Настя хапає рушницю й стріляє (Н.-Лев., II, 1956, 434); Панкратов заряджав рушницю. Сьогодні його черга вартувати нічний табір (Донч., II, 1956, 43). Поста́вити гвинті́вку (рушни́цю і т. ін.) на бойови́й звід див. Словник української мови в 11 томах