руївничий
РУЙНІВНИ́Й (який руйнує що-небудь), РУЙНУВА́ЛЬНИЙ, РУЇ́ННИЙ, РУЇ́ННИЦЬКИЙ, РУЇВНИ́ЧИЙ рідко, РУЙНА́ЦЬКИЙ рідко, РОЗРУ́ЙНИЙ діал.; СПУСТО́ШЛИВИЙ (який руйнує дощенту). На країни мусонного клімату — такі, як Індія, Пакистан, Японія, — майже регулярно обрушуються циклони й тайфуни руйнівної сили (з журналу); Ні урагану злого міць руїнна, Ні буйство вод старого Тиберіна,.. Не збили гордої твоєї (Риму) вроди (М. Зеров); Ніхто руїнницьким ударом Не міг йому (Києву) затьмити путь (М. Рильський); Руйнацькі дії моря; Аж піднявся вітер буйний, Понад степом полетів: Рвав кущі й траву розруйний (Я. Щоголів); Давньоруська держава врятувала Західну Європу від спустошливої навали тюркських орд (з журналу). — Пор. 1. нищівни́й.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- руївничий — руївни́чий прикметник Орфографічний словник української мови
- руївничий — -а, -е. Те саме, що руйнівний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- руївничий — РУЇВНИ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що руйнівни́й. Словник української мови у 20 томах
- руївничий — РУЇВНИ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що руйнівни́й. Словник української мови в 11 томах