руїна
РУЇ́НА перев. мн. (залишки зруйнованої споруди, населеного пункту), РУЙНО́ВИЩЕ, ЗВА́ЛИЩЕ розм., ГРУЗ розм., РОЗВА́ЛИЩЕ розм. рідко, РУМО́ВИЩЕ заст., ПРАХ заст. Нехай же сад всесвітній устає Там, де ридала мати на руїні! (М. Рильський); Він дивився на новий будинок, що стояв на місці руйновища (С. Журахович); То тут, то там визирали сірі звалища будівель — свідків славного минулого (Юліан Опільський); Ми столицю підіймаєм з грузів (Л. Дмитерко); Поодинокі перехожі зрідка з'являлися то там, то там серед розвалищ (П. Загребельний); Замість двоповерхового будинку станції побачив румовище (В. Гжицький); Сяє (зірка) .. Над заліза потлілим прахом (А. Малишко).
РУЙНУВА́ННЯ (дія, в процесі якої руйнують, нищать що-небудь), РУЙНА́ЦІЯ, РУЇ́НА, РОЗВА́Л, НИ́ЩЕННЯ, ЗНИ́ЩЕННЯ, ЛАМА́ННЯ, РОЗБИВА́ННЯ, РОЗВА́ЛЮВАННЯ, РОЗО́РЕННЯ рідше, РО́ЗРУЙ поет., рідко. Потреба собору, потреба краси, так само, як і огида до руйнування, видно, завжди жевріла в цих людях, будівничих за покликанням (О. Гончар); Багато пам'яток вони (Яворницький і Рейнгард) взяли на облік і зберегли від руйнації (І. Шаповал); Прикубанські степи заселялись запорожцями після січової руїни (М. Коцюбинський); Розвал радянської імперії — це перемога поневолених народів (з газети); Деякі (монголи) попадали в правдиву манію вбивання та нищення (І. Франко); Зруйновані ми.. Широкою рікою розлилися пожежі і знищення по Підгір'ю (І. Франко); Дорогою співали пісень про ламання "високих замків", пробивання "кам'яних стін", доставання "красної дівиці" (з науково-популярної літератури); Розбивання машин; Розвалювання будинків; Громадянська війна завдала величезних руйнувань. Розорення зазнали цілі промислові райони (з журналу).
Значення в інших словниках
- руїна — руї́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- руїна — Руйновище, румовище; (у країні) розвал, розруха; (економіки) занепад, розор; (дія) руйнування, руйнація, знищення; мн. РУЇНИ, (замку) рештки, залишки. Словник синонімів Караванського
- руїна — -и, ж. 1》 перев. мн. Залишки зруйнованої споруди, населеного пункту. || розм. Будівля, що перебуває у надзвичайно занедбаному стані. || перен. Те, що залишилось, уціліло від чого-небудь, що зникло, минуло. Зводити з руїн. Великий тлумачний словник сучасної мови
- руїна — РУЇ́НА, и, ж. 1. перев. мн. Залишки зруйнованої споруди, населеного пункту. Коли Андрій Волик проходив повз головний будинок погорілої сахарні, зі стін руїни з галасом знялось вороння (М. Коцюбинський); – За нашою хатою стоїть руїна якогось замку (Б. Словник української мови у 20 томах
- Руїна — Історіографічна назва періоду громадянських воєн та інтервенцій в Україні (1658-86); часи гетьманування І. Виговського, Ю. Хмельницького, П. Тетері, І. Брюховецького, Д. Дорошенка, Д. Многогрішного, І. Універсальний словник-енциклопедія
- руїна — встава́ти / вста́ти з по́пелу (і руї́н). Відроджуватися, повертатися до життя. За домом у відступі ми сумували, за сміхом жінок і дівчат... Виходь, Батьківщино, ми з попелу встали, виходь переможців стрічать! (С. Голованівський). лежа́ти в руї́нах. Фразеологічний словник української мови
- руїна — Руї́на, -ни; руї́ни, руї́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- руїна — РУЇ́НА, и, ж. 1. перев. мн. Залишки зруйнованої споруди, населеного пункту. Коли Андрій Волик проходив повз головний будинок погорілої сахарні, зі стін руїни з галасом знялось вороння, а всередину з лоскотом посипались тиньк і цегла (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- руїна — (лат. — обвалище) Залишки старовинної будівлі. Мала місце: ~ штучна — павільйон у парку у вигляді живописних залишків напівзруйнованої споруди. Був поширений в романтичну епоху, часи захоплення античною давниною і середньовічними замками. Архітектура і монументальне мистецтво
- руїна — Руїна, -ни ж. 1) Развалина. Все осталось, все сумує, як руїни Трої. Шевч. 36. Заплакали б тяжко, бо ви б не пізнали козацької слави убогих руїн. Шевч. 149. 2) Разрушеніе, истребленіе. Чига його голодная погибель, що-день його руїна назирає. К. Іов. 39. Словник української мови Грінченка