руїна

встава́ти / вста́ти з по́пелу (і руї́н). Відроджуватися, повертатися до життя. За домом у відступі ми сумували, за сміхом жінок і дівчат... Виходь, Батьківщино, ми з попелу встали, виходь переможців стрічать! (С. Голованівський).

лежа́ти в руї́нах. Бути зруйнованим, ущент розбитим (про будівлі, населені пункти, місцевість і т. ін.). Січ лежить у руїнах, неначе давня Троя (І. Нечуй-Левицький); Він полишив у себе за плечима Європу, яка ще лежала в руїнах (П. Загребельний); А тридцятилітня війна у Європі, вона ж тільки щойно закінчилась, коли почалася наша національно-визвольна під проводом Богдана Хмельницького. Європа лежала в руїнах, собаки вили на попелищах (Л. Костенко).

підніма́ти (підійма́ти, підво́дити, зво́дити і т. ін.) / підня́ти (підійня́ти, підвести́, звести́ і т. ін.) з руї́н (з по́пелу, із зга́рищ і т. ін.) що. Відбудовувати, відновлювати що-небудь зруйноване. Міста з руїн підводимо, Сади саджаєм людям (І. Нехода); Оту емтеес власними руками будував (Микола) — цеглинку до цеглинки. А після війни з руїн її зводив… (С. Журахович); Шахтар каже: — Ми самі були й будівельниками, підняли шахту з руїн (Ю. Яновський); Я словом, міцнішим сталі, Буду свій дім захищати, Живу я в новім кварталі, Що з попелу встиг підняти (З газети). підня́ти з по́пелу і руї́н. Здавалося, потрібно буде багато десятиріч, щоб підняти країну з попелу і руїн, загоїти тяжкі рани (З газети).

підніма́тися (підійма́тися, підво́дитися і т. ін.) / підня́тися (підійня́тися, підвести́ся і т. ін.) з руї́н (з по́пелу, із зга́рищ і т. ін.). Відбудовуватися, відроджуватися. Один за одним піднімалися з руїн заводи, шахти, залізниці (З газети). підня́тися з руї́н і по́пелу. Сплюндрований колись фашистами, піднявся з руїн і попелу Київ — квітуче місто над Дніпром-Славутичем (З газети).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

руїна

Значення в інших словниках