1. Словник української мови в 11 томах

рушниця

РУШНИ́ЦЯ, і, ж. Вогнепальна ручна зброя.

Настя хапає рушницю й стріляє (Н.-Лев., II, 1956, 434);

Панкратов заряджав рушницю. Сьогодні його черга вартувати нічний табір (Донч., II, 1956, 43).

Поста́вити гвинті́вку (рушни́цю і т. ін.) на бойови́й звід див. поста́вити¹.

∆ Мисли́вська рушни́ця — вогнепальна зброя для полювання.

Це була хороша мисливська рушниця, традиційний подарунок тестя майбутньому зятеві в день заручин (Тулуб, В степу.., 1964, 381);

Протита́нкова рушни́ця, військ.— важка вогнепальна зброя для боротьби з танками противника.

Варвара перетягла через окоп довгу важку протитанкову рушницю (Перв., Дикий мед, 1963, 245).

◊ Ста́вити (поста́вити) під рушни́цю, військ., дорев.— з метою покарання примушувати стояти якийсь час у повному озброєнні й спорядженні;

Ста́вити (поста́вити, зіста́вити і т. ін.) рушни́ці в ко́зла (в ко́зли) див. ко́зла;

Стоя́ти під рушни́цею, військ., дорев.— бути у повній бойовій готовності.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рушниця — рушни́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. рушниця — (ґнотова) мушкет, (саморобна) самопал; (старовинна) пищаль; (з двома люфами) дубельтівка; (обрізана) обріз, обрізан; п! КРІС. Словник синонімів Караванського
  3. рушниця — Вогнепалка, гвинтівка, двостволка, дубелтівка, одностволка, ружжо, рушничка (знев.), шомполка Фразеологічні синоніми: мисливська рушниця; протитанкова рушниця Словник синонімів Вусика
  4. рушниця — [рушниц'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
  5. рушниця — -і, ж. Вогнепальна ручна зброя. Мисливська рушниця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. рушниця — РУШНИ́ЦЯ, і, ж. Вогнепальна ручна зброя. Настя хапає рушницю й стріляє (І. Нечуй-Левицький); Панкратов заряджав рушницю. Сьогодні його черга вартувати нічний табір (О. Донченко). (1) Мисли́вська рушни́ця – вогнепальна зброя для полювання. Словник української мови у 20 томах
  7. рушниця — Ручна вогнепальна або пневматична зброя з довгою цівкою; калібр 6,5-8 мм; кремінна (до XVIII ст.), пістонна (XIX ст.) головним чином гладкоцівкова; від середини XIX ст. витіснена нарізною (ґвинтівка); назва р. збереглася переважно для мисливської зброї. Універсальний словник-енциклопедія
  8. рушниця — ОБРІ́З (гвинтівка з укороченим стволом і прикладом), ВІДРІ́З, ВІДРІЗА́Н (ОДРІЗА́Н) розм., КУЦА́К розм., ОБРІЗА́Н розм. рідше, УТИ́НОК (ВТИ́НОК) діал. По селах і хуторах темними осінніми ночами лунали постріли з обрізів (В. Словник синонімів української мови
  9. рушниця — Рушни́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)