1. Словник української мови у 20 томах

рушниця

РУШНИ́ЦЯ, і, ж.

Вогнепальна ручна зброя.

Настя хапає рушницю й стріляє (І. Нечуй-Левицький);

Панкратов заряджав рушницю. Сьогодні його черга вартувати нічний табір (О. Донченко).

(1) Мисли́вська рушни́ця – вогнепальна зброя для полювання.

Це була хороша мисливська рушниця, традиційний подарунок тестя майбутньому зятеві в день заручин (З. Тулуб);

Поста́вити гвинті́вку (рушни́цю) на бойови́й звід див. поста́вити¹;

(2) Протита́нкова рушни́ця, військ. – важка вогнепальна зброя для боротьби з танками противника.

Варвара перетягла через окоп довгу важку протитанкову рушницю (Л. Первомайський);

(3) Рушни́ця центра́льного бо́ю – мисливська рушниця, яку заряджають із задньої частини патроном з капсулем у центрі; Скида́ти / ски́нути гвинті́вку (рідше рушни́цю) на приці́л див. скида́ти.

△ (4) Рушни́ця ни́зить – рушниця стріляє нижче від цілі, мішені; Триліні́йна (рідше трьохліні́йна) гвинті́вка (рушни́ця) див. гвинті́вка.

◇ Ста́вити / поста́вити (зіста́вити і т. ін.) збро́ю (гвинті́вки, рушни́ці) в ко́зла (ко́зли) див. ста́вити;

Ста́вити / поста́вити під рушни́цю див. ста́вити;

Стоя́ти під рушни́цею див. стоя́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рушниця — рушни́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. рушниця — (ґнотова) мушкет, (саморобна) самопал; (старовинна) пищаль; (з двома люфами) дубельтівка; (обрізана) обріз, обрізан; п! КРІС. Словник синонімів Караванського
  3. рушниця — Вогнепалка, гвинтівка, двостволка, дубелтівка, одностволка, ружжо, рушничка (знев.), шомполка Фразеологічні синоніми: мисливська рушниця; протитанкова рушниця Словник синонімів Вусика
  4. рушниця — [рушниц'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
  5. рушниця — -і, ж. Вогнепальна ручна зброя. Мисливська рушниця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. рушниця — Ручна вогнепальна або пневматична зброя з довгою цівкою; калібр 6,5-8 мм; кремінна (до XVIII ст.), пістонна (XIX ст.) головним чином гладкоцівкова; від середини XIX ст. витіснена нарізною (ґвинтівка); назва р. збереглася переважно для мисливської зброї. Універсальний словник-енциклопедія
  7. рушниця — ОБРІ́З (гвинтівка з укороченим стволом і прикладом), ВІДРІ́З, ВІДРІЗА́Н (ОДРІЗА́Н) розм., КУЦА́К розм., ОБРІЗА́Н розм. рідше, УТИ́НОК (ВТИ́НОК) діал. По селах і хуторах темними осінніми ночами лунали постріли з обрізів (В. Словник синонімів української мови
  8. рушниця — Рушни́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. рушниця — РУШНИ́ЦЯ, і, ж. Вогнепальна ручна зброя. Настя хапає рушницю й стріляє (Н.-Лев., II, 1956, 434); Панкратов заряджав рушницю. Сьогодні його черга вартувати нічний табір (Донч., II, 1956, 43). Поста́вити гвинті́вку (рушни́цю і т. ін.) на бойови́й звід див. Словник української мови в 11 томах