самовчитель
ПІДРУ́ЧНИК (книжка, за якою вивчають навчальний предмет); ПОСІ́БНИК (перев. допоміжна, довідкова книжка); САМОВЧИ́ТЕЛЬ (САМОУЧИ́ТЕЛЬ), САМОНАВЧИ́ТЕЛЬ рідше (для самостійного навчання). Я похапцем розгорнув підручник із діалектології, намагаючись згадати, а що ж саме було задано для конспектування (Є. Гуцало); За останні роки з'явилося немало цікавих монографій, посібників, проблемних і оглядових робіт (з журналу); Ми заходили до книгарень і.. купили польських самовчителів та книжок, бо ж нам таки справді треба було вивчати польську мову (О. Досвітній).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- самовчитель — самовчи́тель іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- самовчитель — -я, ч. Підручник, посібник для самостійного навчання чого-небудь без керівника. Самовчитель гри на гітарі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- самовчитель — САМОВЧИ́ТЕЛЬ, САМОУЧИ́ТЕЛЬ, я, ч. Підручник, посібник для самостійного навчання чого-небудь без керівника. Мріяв [Захар] заробити на баян і по-справжньому навчитися музики. Купував самовчителі з нотами, намагався в них розібратись (П. Дорошко). Словник української мови у 20 томах
- самовчитель — САМОВЧИ́ТЕЛЬ, САМОУЧИ́ТЕЛЬ, я, ч. Підручник, посібник для самостійного навчання чого-небудь без керівника. Мріяв [Захар] заробити на баян і по-справжньому навчитися музики. Купував самовчителі з нотами, намагався в них розібратись (Дор., Не повтори.., 1968, 171). Словник української мови в 11 томах