самотою

НАОДИ́НЦІ (сам із собою, без інших), НА САМОТІ́ (САМОТИ́НІ) (У (В) САМОТІ́ (САМОТИ́НІ)), САМОТО́Ю, САМ, ОДИ́Н, САМ-ОДИ́Н підсил. розм. (у знач. обставини способу дії — у відповідному роді, числі й відмінку). Шумаков запропонував поснідати удвох, хоч, кажучи одверто, радше лишився б зараз наодинці (С. Голованівський); Я ще раз потиснув йому руку й лишився на самоті (Ю. Яновський); Він гірко й страшно ридав самотою (О. Довженко); Я був сам. Сам-один. Ні звуку, ні шелесту (Г. Хоткевич); Соломія тепер могла залишати Остапа на день самого (М. Коцюбинський); — І яке, скажи, тобі діло до балачки дівчини з парубком, коли вони бажають самі посидіти? (М. Стельмах); Плаче мати одна в хаті, А дівчина в гаї (Т. Шевченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самотою — самото́ю прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. самотою — пр., на самоті, одинцем, наодинці, одинаком; (держатися) окремо, ізольовано; (жити) самому, самій, самим; п! САМ-НА-САМ. Словник синонімів Караванського
  3. самотою — присл. На самоті. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. самотою — Самото́ю, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)