свинота

НЕЧЕПУ́РА розм. (неохайна людина — у побуті, в одязі, особистих речах і т. ін.), НЕЧУПА́РА розм., СВИНЯ́ зневажл., лайл., СВИНО́ТА підсил., СВИ́НТУС фам.; ЗАМАЗУ́РА розм., ЗАМУ́РЗА розм. рідше, НЕВМИВА́КА розм. (перев. про дітей — брудний). — Вовка написав обіцянку тримати всі книжки й зошити як новенькі. Подумайте, мій нечепура Вовка — і таке обіцяє! (О. Іваненко); Опинившись під окупантами, Дорка зовсім чомусь занехаяла себе: не вмивалася, ходила нечупарою, нечісаною, на ногах виразки, одежа пошматована, — старченя та й годі (Ю. Яновський); (Кіндрат Антонович:) Хоч би ноги обтер, свинота бісова, так в болоті і преться в горницю (М. Кропивницький); Одного разу до гурту, де грався Олег, підбіг Гриць, чорноокий замазура з рогаткою в руці (Д. Бедзик); І він сватавсь, і посватав, і побрались, і довго після цього не розуміла Мотря сама себе, як вона могла полюбити ото такого "нехлюя", "задрипу", "затьопу", "замурзу" (Грицько Григоренко); — До школи треба приходити чистим, акуратним .. А Гриць, бачите, прийшов невмивакою, ще й сорочку вимазав (І. Цюпа). — Пор. нечепуру́ха.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свинота — свино́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. свинота — -и, ж. 1》 збірн., розм. Свині. 2》 перен., лайл. Неохайна людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. свинота — СВИНО́ТА, и, ж. 1. збірн., розм. Свині. А хата в того Хоми така, що й вікна в землю повгрузали, дак він кілочками пообгороджував, щоб свинота не повибивала (Ганна Барвінок); – Як напровесні випустиш свиноту з подвір'я... Словник української мови у 20 томах
  4. свинота — свинота → свинтус 1 Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. свинота — СВИНО́ТА, и, ж. 1. збірн., розм. Свині. А хата в того Хоми така, що й вікна в землю повгрузали, дак він кілочками пообгороджував, щоб свинота не повибивала (Барв., Опов.. Словник української мови в 11 томах
  6. свинота — Свинота, -ти ж. Собир. свиньи. Напрудилася гадова свинота — бодай тобі репнуло. Ном. № 12407. Словник української мови Грінченка