свинота
свино́та
-и, ж.
1》 збірн., розм. Свині.
2》 перен., лайл. Неохайна людина.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- свинота — свино́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- свинота — СВИНО́ТА, и, ж. 1. збірн., розм. Свині. А хата в того Хоми така, що й вікна в землю повгрузали, дак він кілочками пообгороджував, щоб свинота не повибивала (Ганна Барвінок); – Як напровесні випустиш свиноту з подвір'я... Словник української мови у 20 томах
- свинота — свинота → свинтус 1 Лексикон львівський: поважно і на жарт
- свинота — НЕЧЕПУ́РА розм. (неохайна людина — у побуті, в одязі, особистих речах і т. ін.), НЕЧУПА́РА розм., СВИНЯ́ зневажл., лайл., СВИНО́ТА підсил., СВИ́НТУС фам.; ЗАМАЗУ́РА розм., ЗАМУ́РЗА розм. рідше, НЕВМИВА́КА розм. (перев. про дітей — брудний). Словник синонімів української мови
- свинота — СВИНО́ТА, и, ж. 1. збірн., розм. Свині. А хата в того Хоми така, що й вікна в землю повгрузали, дак він кілочками пообгороджував, щоб свинота не повибивала (Барв., Опов.. Словник української мови в 11 томах
- свинота — Свинота, -ти ж. Собир. свиньи. Напрудилася гадова свинота — бодай тобі репнуло. Ном. № 12407. Словник української мови Грінченка