своєчасний
ВЧА́СНИЙ (здійснений тоді, коли потрібно), СВОЄЧА́СНИЙ. Вчасна допомога; Своєчасне рішення.
ДОРЕ́ЧНИЙ (відповідний обставинам, саме такий, як треба, своєчасно сказаний, зроблений), СЛУ́ШНИЙ, ПРИДА́ТНИЙ, ПУ́ТНІЙ розм., ПУТЯ́ЩИЙ розм.; СВОЄЧА́СНИЙ (який відповідає потребам, вимогам даного моменту). — Тут більш доречні будуть не дошкульні нагадування, а товариська підтримка (С. Журахович); Командир.. втупився в перебірку човна, ніби вона мала підказати йому слушну думку (В. Логвиненко); Так роздумувала собі Броня й не находила в своїй голові ніякої придатної постанови (Лесь Мартович); — Хіба ж ти не помітив по ній, що вона й здавну навіжена була? І очі якісь страшні, і заговорить, то все не путнє (Марко Вовчок); Багато вже думав Зінько про те.., та не міг ні до чого путящого додуматися, до такого, щоб одразу воно взяло та й повернуло всіх людей на кращий шлях (Б. Грінченко); (Середа:) Підкріпився. Тепер можна й полежати.. (Журавель:) Думка своєчасна (І. Микитенко).
Значення в інших словниках
- своєчасний — своєча́сний прикметник Орфографічний словник української мови
- своєчасний — Вчасний; (захід) доречний, актуальний, слушний. Словник синонімів Караванського
- Своєчасний — Вчасний Неправильно-правильно
- своєчасний — [свойеичаснией] м. (на) -еіному/ -еі(‘)н'ім, мн. -еі(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
- своєчасний — -а, -е. Який відбувається, здійснюється тоді, коли потрібно, у свій час. || Який відповідає потребам, вимогам даного моменту; доречний, актуальний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- своєчасний — СВОЄЧА́СНИЙ, а, е. Який відбувається, здійснюється тоді, коли потрібно, в свій час. Іритували .. безтолкові відкладання вечора без своєчасних про те оголошень (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
- своєчасний — СВОЄЧА́СНИЙ, а, е. Який відбувається, здійснюється тоді, коли потрібно, в свій час. Іритували.. безтолкові відкладання вечора без своєчасних про те оголошень (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах