1. Словник української мови в 11 томах

своєчасний

СВОЄЧА́СНИЙ, а, е. Який відбувається, здійснюється тоді, коли потрібно, в свій час.

Іритували.. безтолкові відкладання вечора без своєчасних про те оголошень (Л. Укр., V, 1956, 380);

Для одержання високого врожаю цукрових буряків винятково велике значення має своєчасний і високоякісний обробіток посівів (Колг. село, 11.V 1955, 2);

// Який відповідає потребам, вимогам даного моменту; доречний, актуальний.

З’їзд [XXII] вважав своєчасними, правильними і необхідними заходи Центрального Комітету і Радянського уряду по дальшому зміцненню обороноздатності нашої Батьківщини (Резол. XXII з.., 1961, 10);

[Середа:] Підкріпився. Тепер можна й полежати на студентському ліжку. (Лягає). [Журавель:] Думка своєчасна (Мик., І, 1957, 485).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. своєчасний — своєча́сний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. своєчасний — Вчасний; (захід) доречний, актуальний, слушний. Словник синонімів Караванського
  3. Своєчасний — Вчасний Неправильно-правильно
  4. своєчасний — [свойеичаснией] м. (на) -еіному/ -еі(‘)н'ім, мн. -еі(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  5. своєчасний — -а, -е. Який відбувається, здійснюється тоді, коли потрібно, у свій час. || Який відповідає потребам, вимогам даного моменту; доречний, актуальний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. своєчасний — СВОЄЧА́СНИЙ, а, е. Який відбувається, здійснюється тоді, коли потрібно, в свій час. Іритували .. безтолкові відкладання вечора без своєчасних про те оголошень (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
  7. своєчасний — ВЧА́СНИЙ (здійснений тоді, коли потрібно), СВОЄЧА́СНИЙ. Вчасна допомога; Своєчасне рішення. ДОРЕ́ЧНИЙ (відповідний обставинам, саме такий, як треба, своєчасно сказаний, зроблений), СЛУ́ШНИЙ, ПРИДА́ТНИЙ, ПУ́ТНІЙ розм., ПУТЯ́ЩИЙ розм. Словник синонімів української мови