світ

ВСЕ́СВІТ (сукупність усіх форм матерії як єдине ціле), КО́СМОС, МАКРОКО́СМОС, МАКРОКО́СМ, СВІТОБУДО́ВА книжн., СВІТ заст. Космос — це Всесвіт, цим поняттям охоплюється і космічний простір, і космічні тіла (з журналу); Мову веде (поет) від дерева чи квітки, від мікроі макрокосмосу (з журналу); Упевненість попередніх поколінь у тому, що Земля — центр світобудови, ..уявляється нам сьогодні по-дитячому наївною (з журналу); Я би наважився твердить.., що світу будова В жадному разі не є і не може вважатися твором Божеських рук (М. Зеров).

РА́НОК (частина доби після ночі), ПОРА́НОК розм., РА́ННЯ розм., ПОРА́ННЯ розм.; СВІТА́НОК, СВІТА́ННЯ, СВІТ розм., СВІТА́НЬ поет., РО́ЗСВІТ поет., РОЗСВІТА́ННЯ поет., РОЗСВІТА́НОК рідше, ПЕРЕДДЕ́НЬ рідше, ПЕРЕДДЕ́ННЯ рідше (пора доби перед сходом сонця). Ранок був тихий, з першим осіннім холодом (О. Донченко); Ще того самого поранку, коли батько мав гадку відвести Гриця до школи, не знали гуси про сей намір (І. Франко); Народився я на світ, Як їдного рання Моя ненька забагла Шпаків на снідання (С. Руданський); Лія слухала його мовчки.., а обличчя її все горіло і розгоралося, як перед зіходом сонця на поранні тло ясного неба (С. Васильченко); В сутінках світанку він все малював будучність своїх дітей, внуків і правнуків (В. Стефаник); Євдоким сьогодні спав у клуні неначе убитий, і тільки світанням його розбудив несамовитий лемент дружини (М. Стельмах); Ось-ось незабаром світ настане, день надійде (І. Ле); Падав сніг, так, як сьогодні пада, Така ж була світань в засніжених полях (А. Малишко); У лютих битвах ми б'ємось недарма В гарячі ночі, в розсвіти глухі (А. Малишко); І зливались в синіх далях З ясновидим розсвітанням Над Дніпром вогнів заграви, Дальні сяйва Дніпрогесу (П. Усенко); Охрім Іванович на розсвітанку Виходить в поле, де блищить роса (Я. Шпорта); Грає ранок, переддень, Грає, сонцем виграва (П. Усенко); Дівча утомилось. В вікні переддення, Але не вгасає малий каганець (П. Воронько).

СВІ́ТЛО (промениста енергія, що випромінюється яким-небудь тілом), ОСВІ́ТЛЕННЯ, СЯ́ЙВО, СВІТ розм., ОСЯ́ННЯ заст., ЯСА́ заст., поет., ПО́СВІТ діал., ПО́СВІТА діал., ЛЮМІНЕСЦЕ́НЦІЯ спец. (холодне світіння певних тіл чи речовин); ПІВСВІ́ТЛО (слабке тьмяне світіння, освітлення). Одчиняються двері, і смуга світла падає на Руфіна і Люція (Леся Українка); Побачив двох людей, що при слабому освітленні ліхтарні порались біля косарки (Мирослав Ірчан); Тихий світ лився через зелені та жовті шибки довгих та узьких готицьких вікон (І. Нечуй-Левицький); "Дивовижна краса!" Справді неба грайлива яса, Мов дівоче убрання святкове (П. Воронько).

СЕРЕДО́ВИЩЕ (соціально-побутові умови, в яких проходить життя людини; ті, хто оточують людину в її житті), ОТО́ЧЕННЯ, КО́ЛО, СФЕ́РА, СВІТ, ОКІ́Л рідше, ОСЕРЕ́ДОК рідше, О́БШАР рідше. Треба уважно вивчати носіїв фольклору та їхнє середовище (М. Рильський); Селянське середовище; Робітниче середовище; Суспільне оточення; Людське ставлення підіймає дух і дає силу рукам. Товариське оточення, безкорислива мета (Ю. Яновський); Буржуазні сфери; Літературні сфери; Все частіше поверталося до поета почуття розпачу від думки, що він довічно відкинутий усім світом (З. Тулуб); Я брав навмисне "об'єктивні" теми, ніби з історії, або з чужого мені соціального осередку (Леся Українка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. світ — світ 1 іменник чоловічого роду всесвіт світ 2 іменник чоловічого роду світло арх. Орфографічний словник української мови
  2. світ — Всесвіт, Божий <�білий> світ, ФР. людські стосунки <н. який тепер світ настав>; (на мапі) Земля, земна куля; (рослин) царство; (звуків) сфера, царина; (учених) коло; (духовий) кругозір; (вищий) товариство; (тоталітарний) лад, устрій... Словник синонімів Караванського
  3. світ — I всесвіт, іншосвіт, іншосвіття, мир Фразеологічні синоніми: білий світ; Божий світ; Новий світ; Старий світ; той світ; цей світ II див. ранок Словник синонімів Вусика
  4. світ — [св'іт] -ту, м. (на) -т'і, мн. -ти, -т'іў два св'ітие Орфоепічний словник української мови
  5. світ — I -у і заст. -а, ч. 1》 розм. Те саме, що світло I 1). 2》 розм. Те саме, що світло I 8). 3》 Час перед сходом сонця; світанок. Благословлятися на світ. II -у і заст. -а, ч. 1》 Сукупність усіх форм матерії як єдине ціле; всесвіт. Геоцентрична система світу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. світ — (англ. sweet — солодкий) — термін, яким позначаються різновиди комерційної розважальної і танцювальної музики сентиментального, наспівно-ліричного характеру, а також споріднених форм, де використовуються засоби джазової виразності. Словник-довідник музичних термінів
  7. світ — СВІТ¹, у і заст. а, ч. 1. розм. Те саме, що сві́тло¹ 1. Місяцю мій ясний! з високого неба Сховайся за гору, бо світу не треба (Т. Шевченко); Почало сутеніти. На бульварі засвітили газове світло. Світ залив бульвар, кофейню, сходи (І. Словник української мови у 20 томах
  8. світ — світ (сьвіт): ◊ йо́луп від світа → йолуп ◊ мару́дити світом → марудити ◊ на сві́ті вул. на волі (ст): Коли ж вона прийде, то скажи їй, що тут були в нас пан інспектор Коґут і запросили мене на Зелені Свята до криміналу. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. світ — Великий світ, та тісно жити. Нарікання бідного чоловіка. Бачив світа. Багато подорожував та бачив багато такого, чого в селі нема. Гіркий світ, мама звіялась, а тато втік. Біда діттям коли родичі покинули їх. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. світ — Світанок Словник застарілих та маловживаних слів
  11. світ — (аж (рідко бі́лий)) світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) (в оча́х (пе́ред очи́ма)) кому, у кого і без додатка. Фразеологічний словник української мови
  12. світ — СВІТ — все те, що оточує людину, і те, що знаходиться всередині неї; універсальна предметність, у межах якої людина вирізняє себе з-поміж інших предметів. Філософський енциклопедичний словник
  13. світ — Світ, сві́ту, -тові, на сві́ті, сві́те!, світи́, -ті́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. світ — СВІТ¹, у і заст. а, ч. 1. розм. Те саме, що сві́тло¹ 1. Місяцю мій ясний! з високого неба Сховайся за гору, бо світу не треба (Шевч., І, 1963, 107); Почало сутеніти. На бульварі засвітили газове світло. Світ залив бульвар, кофейню, сходи (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах