семінарист

У́ЧЕНЬ (той, хто вчиться у школі, середньому навчальному закладі, у якогось фахівця); ШКОЛЯ́Р (у школі); ВИХОВА́НЕЦЬ (школи, навчального закладу, дитячого будинку тощо); КУРСА́НТ (військового училища); СТУДЕ́НТ (вищого навчального закладу); СЕМІНАРИ́СТ, СПУДЕ́Й заст. (учень бурси та інших духовних навчальних закладів). Приїхали діти з сільської школи, учні шостих-сьомих класів, і їм, видно, все було цікаво в нашому інституті (Є. Гуцало); Теслярі пахли тесаним деревом, шевські учні — шкірою, муляри — вапном (М. Томчаній); Екскурсанти пояснювали, що це вихованець спецшколи, відмінник, за працю та зразкову поведінку відпустили його погостювати додому (О. Гончар); В Могилянському колегіумі спудеї привітання розучували хором (Н. Рибак).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. семінарист — семінари́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. семінарист — -а, ч. 1》 Учень семінарії (у 1, 2 знач.). 2》 Той, хто вчився в семінарії, закінчив семінарію. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. семінарист — СЕМІНАРИ́СТ, а, ч. 1. Учень семінарії (у 1, 2 знач.). Семінаристи, їдучи до школи, звернули з дороги на весілля цілою валкою... (І. Нечуй-Левицький); – Двадцять п'ять років тому був я не отець Христофор, а звичайнісінький семінарист (О. Словник української мови у 20 томах
  4. семінарист — Семінари́ст, -та; -ри́сти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. семінарист — СЕМІНАРИ́СТ, а, ч. 1. Учень семінарії (у 1, 2 знач.). Семінаристи, їдучи до школи, звернули з дороги на весілля цілою валкою… (Н.-Лев., І, 1956, 143); — Двадцять п’ять років тому був я не отець Христофор, а звичайнісінький семінарист. Словник української мови в 11 томах