семінарист
СЕМІНАРИ́СТ, а, ч.
1. Учень семінарії (у 1, 2 знач.).
Семінаристи, їдучи до школи, звернули з дороги на весілля цілою валкою... (І. Нечуй-Левицький);
– Двадцять п'ять років тому був я не отець Христофор, а звичайнісінький семінарист (О. Довженко);
Юрко привітався з учителем і підійшов до семінариста (І. Багмут).
2. Той, хто вчився в семінарії, закінчив семінарію.
В тій компанії все більше бувші [колишні] семінаристи, хлопці нічого собі, тільки таки трошки загнічені спеціальним вихованням (Леся Українка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- семінарист — семінари́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- семінарист — -а, ч. 1》 Учень семінарії (у 1, 2 знач.). 2》 Той, хто вчився в семінарії, закінчив семінарію. Великий тлумачний словник сучасної мови
- семінарист — У́ЧЕНЬ (той, хто вчиться у школі, середньому навчальному закладі, у якогось фахівця); ШКОЛЯ́Р (у школі); ВИХОВА́НЕЦЬ (школи, навчального закладу, дитячого будинку тощо); КУРСА́НТ (військового училища); СТУДЕ́НТ (вищого навчального закладу)... Словник синонімів української мови
- семінарист — Семінари́ст, -та; -ри́сти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- семінарист — СЕМІНАРИ́СТ, а, ч. 1. Учень семінарії (у 1, 2 знач.). Семінаристи, їдучи до школи, звернули з дороги на весілля цілою валкою… (Н.-Лев., І, 1956, 143); — Двадцять п’ять років тому був я не отець Христофор, а звичайнісінький семінарист. Словник української мови в 11 томах