семінарист

СЕМІНАРИ́СТ, а, ч.

1. Учень семінарії (у 1, 2 знач.).

Семінаристи, їдучи до школи, звернули з дороги на весілля цілою валкою… (Н.-Лев., І, 1956, 143);

— Двадцять п’ять років тому був я не отець Христофор, а звичайнісінький семінарист. — Чув… А зараз ви звичайнісінький піп (Довж., І, 1958, 413);

Юрко привітався з учителем і підійшов до семінариста (Багмут, Опов., 1959, 20).

2. Той, хто вчився в семінарії, закінчив семінарію.

В тій компанії все більше бувші семінаристи, хлопці нічого собі, тільки таки трошки загнічені спеціальним вихованням (Л. Укр., V, 1956, 302).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. семінарист — семінари́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. семінарист — -а, ч. 1》 Учень семінарії (у 1, 2 знач.). 2》 Той, хто вчився в семінарії, закінчив семінарію. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. семінарист — Семінари́ст, -та; -ри́сти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. семінарист — СЕМІНАРИ́СТ, а, ч. 1. Учень семінарії (у 1, 2 знач.). Семінаристи, їдучи до школи, звернули з дороги на весілля цілою валкою... (І. Нечуй-Левицький); – Двадцять п'ять років тому був я не отець Христофор, а звичайнісінький семінарист (О. Словник української мови у 20 томах
  5. семінарист — У́ЧЕНЬ (той, хто вчиться у школі, середньому навчальному закладі, у якогось фахівця); ШКОЛЯ́Р (у школі); ВИХОВА́НЕЦЬ (школи, навчального закладу, дитячого будинку тощо); КУРСА́НТ (військового училища); СТУДЕ́НТ (вищого навчального закладу)... Словник синонімів української мови