серна

КОЗУ́ЛЯ (КОСУ́ЛЯ) (дика коза), СА́РНА (СЕ́РНА). В Карпатських і Кримських горах можна зустріти благородних оленів, диких кабанів, козулю, куницю (І. Цюпа); Тендітні, полохливі косулі, прекрасні, як статуетки, на мить завмерли на тлі озимини (з газети); В бору плодились кабани, Ведмідь і сарна прудконога (Я. Щоголів); Десь з гущавини продерлась серна й ніби покотилась вздовж гори (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. серна — се́рна іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. серна — див. сарна. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. серна — Сарна, коза дика Словник чужослів Павло Штепа
  4. серна — СЕ́РНА див. са́рна. Словник української мови у 20 томах
  5. серна — Се́рна, -ни; се́рни, серн Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. серна — СЕ́РНА див. са́рна. Словник української мови в 11 томах
  7. серна — Серна, -ни ж. Серна, козуля, косуля, Cervus capreolus. Вх. Пч. II. 6. Левиц. І. 494. Словник української мови Грінченка