сирий

ВОЛО́ГИЙ (насичений або покритий вологою), ВО́ГКИЙ, СИРИ́Й, ВОЛО́ЖИСТИЙ, ВІ́ЛЬГИЙ рідше, ВІЛЬГО́ТНИЙ рідше; ПІТНИ́Й (покритий потом). Пісок на березі вологий і м'яко вгинається під ногами (Я. Гримайло); Шура зайшла в свою вогку землянку (О. Гончар); Щоки були вогкі від сліз. Юнак плакав (Ю. Смолич); В порту бушував рвучкий, холодний і сирий вітер (П. Козланюк); Настя і Максим воложистими луками пройшли до річки (І. Цюпа); Мерехтить в сирих туманах улоговин Пахнот вільгих, солодких соків повен.. цвіт тирлич (М. Бажан); Осінь холодная, осінь вільготна панує у нас (Леся Українка).

ГЛЕВКИ́Й (про хліб — в'язкий, липкий); НЕДОПЕ́ЧЕНИЙ, НЕВИ́ПЕЧЕНИЙ, СИРИ́Й (недостатньо випечений); СИРУВА́ТИЙ, ГЛЕВКУВА́ТИЙ, ГЛЕВТЯКУВА́ТИЙ (трохи глевкий). — Коли протяг у хаті, коровай неодмінно зісподу буде глевкий! (Ю. Смолич); Недопечений калач; Буханець разового, кислого, невипеченого хліба можна було б дістати (М. Коцюбинський); Напік (сирота) спершу такого хліба, що і в руках не вдержиш: рідкий, крізь пучки лізе, кислий, сирий (Ганна Барвінок); Хліб не вдався — глевкуватий.

ДОЩОВИ́Й (з дощем; багатий дощами), ДОЩОВИ́ТИЙ, МО́КРИЙ розм., СИРИ́Й розм. Була мокра, дощова неділя (І. Ле); Літо дощове, залило понизов'я, на березі виступила вода (К. Гордієнко); Світанок над Печерськом настав — ясний після дощовитої осінньої ночі (Ю. Смолич); Мабуть, у мокре літо родивсь, що такий високий виріс (приказка).

НЕДОСКОНА́ЛИЙ (який не досяг досконалості, має свої вади); НЕЗРІ́ЛИЙ, НЕДОЗРІ́ЛИЙ, НЕВИ́КІНЧЕНИЙ, НЕДОВЕ́РШЕНИЙ, НЕДОРО́БЛЕНИЙ (не доведений до кінця і тому ще не досконалий); НЕОПРАЦЬО́ВАНИЙ, НЕОБРО́БЛЕНИЙ рідше, СИРИ́Й підсил. (про художній твір, його мову, певний задум і т. ін. — не до кінця відшліфований); СЛАБКИ́Й, СЛА́БИЙ рідше, НЕ́МІЧНИЙ підсил., НЕДОЛУ́ГИЙ підсил., БЕЗПОРА́ДНИЙ підсил. (перев. про художній, науковий і под. твір — незадовільний у змістовому й художньому відношенні, позбавлений майстерності); УЧНІ́ВСЬКИЙ (який не відзначається самостійністю, зрілістю). Лиха година б їх забрала — оці недосконалі німецькі гранати. Міг би зостатися інвалідом... (Ю. Яновський); Незрілі вірші; В такій невикінченій формі.. віддаю я його (свій твір) тепер публіці (Леся Українка); Ми не сміємо давати низьку, недороблену продукцію (П. Тичина); Ти знаєш: читач мене хвалить, слухач поважає, Гудять поети лише: неопрацьований вірш! (М. Зеров); Не знаю, чи буде цікаво, як я пошлю туди (до журналу) пісні баладного змісту (теж сирий матеріал, бо довести до пуття я не вмію) (Леся Українка); Переклади його були слабкі художньо (М. Рильський); Безпорадний в ідейному відношенні твір; Перша збірка поета мала ще учнівський характер; (Люба:) Я не хотіла, щоб ти бачив мої учнівські вправи (І. Микитенко). — Пор. 1. приміти́вний.

СИРИ́Й (про погоду, пору року, доби — з великою кількістю опадів, значною вологістю), ВО́ГКИЙ, МО́КРИЙ, ГНИЛИ́Й підсил. Ніч темна, погода сира (Панас Мирний); Сумно в гаю заспокоєнім, вогкою ніччю придавленім (Леся Українка); Мабуть, у мокре літо родивсь, що такий високий виріс (прислів'я); Гнила осінь погрожувала засмоктати вози і гармати в слуцьких болотах (І. Ле).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сирий — (який має багато вологи) мокрий, вогкий, гнилий. Словник синонімів Полюги
  2. сирий — сири́й прикметник Орфографічний словник української мови
  3. сирий — Вогкий, вологий, (- дрова) мокрий, (- погоду) дощовий, сльотавий, (харч) не варений, не смажений, не печений, не кип'ячений, (- страви) недоварений, недосмажений, недопечений, (віск) сировий, (матеріял) необроблений Словник синонімів Караванського
  4. сирий — Вогкий, вогкенький, вогкуватий, вологий, вологуватий, зволожений, мокруватий, мокренький, мокрісінький, переволожений, перемочений, підвільглий, підволожений, підмокрілий, підмочений, підсирілий, приволожений, примоклий, проволожений, промокрілий... Словник синонімів Вусика
  5. сирий — [сиерий] м. (на) -рому/-р'ім, мн. -р'і Орфоепічний словник української мови
  6. сирий — -а, -е. 1》 Покритий або просякнутий вологою; вогкий. || Заболочений, з великим вмістом ґрунтової вологи. || у сполуч. зі сл. земля, могила, нар.-поет. Уживається як постійний епітет. 2》 Який характеризується значною вологістю, насичений вологою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. сирий — 1. вологий, вільгий, вільготний, мокрявий 2. сировий, див. сиром'ятина Словник чужослів Павло Штепа
  8. сирий — СИРИ́Й, а́, е́. 1. Покритий або просякнутий вологою; вогкий. Коло сухого дерева й сире горить (Номис); Сире сіре каміння поросло мохом (Г. Хоткевич); – Ти б спочатку розпалив огонь під казаном, а тоді воду носив. Словник української мови у 20 томах
  9. сирий — сири́й: ◊ глода́ти сиру́ зе́млю → глодати Лексикон львівський: поважно і на жарт
  10. сирий — Аби тебе сира земля не приняла. Тяжке прокляття. Щоб ти гробу нігде не мав. Сира земля, бо цвинтарі бувають на невиробленій іще землі. Ліпше сире жито жати, як має ним вітер колисати. Ліпше, щоб жито доходило в снопах, як має висипатися на землю. Приповідки або українсько-народня філософія
  11. сирий — в сирі́й землі́ гни́ти. Бути мертвим; умерти, загинути. Хотів фашист на Вкраїні жити, але прийшлося йому, собаці, в сирій землі гнити (Укр.. присл..); Нема мені життя без Насті… Як не буду з нею жити, то буду в сирій землі гнити (М. Коцюбинський). Фразеологічний словник української мови
  12. сирий — Сири́й, -ра́, -ре́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. сирий — СИРИ́Й, а́, е́. 1. Покритий або просякнутий вологою; вогкий. Коло сухого дерева й сире горить (Номис, 1864, № 6109); Сире сіре каміння поросло мохом (Хотк., II, 1966, 45); — Ти б спочатку розпалив огонь під казаном, а тоді воду носив. Словник української мови в 11 томах