сирий

СИРИ́Й, а́, е́.

1. Покритий або просякнутий вологою; вогкий.

Коло сухого дерева й сире горить (Номис, 1864, № 6109);

Сире сіре каміння поросло мохом (Хотк., II, 1966, 45);

— Ти б спочатку розпалив огонь під казаном, а тоді воду носив. Та суху солому підкладай, а не сиру пхаєш (Тют., Вир, 1964, 134);

// Заболочений, з великим вмістом грунтової вологи.

Хто ж заснув тут сиротою Під баюрою сирою? (Щог., Поезії, 1958, 460);

Хотів нас загарбать? Не дуже ярій: полеж тепер, кате, у ямі сирій (Тич., II, 1957, 139);

// у сполуч. із сл. земля, могила, нар.-поет. Уживається як постійний епітет.

Хто з ворогом п’є та гуляє, того і сира земля не приймає (Укр.. присл.., 1955, 414);

— Мати сира земле! прийми мене до себе, приголуб мене і не пусти мене на світ (Кв.-Осн., II, 1956, 331);

Над могилою сирою Ганнусенька плаче (Рудан., Тв., 1959, 55);

— Дорогі тато, мамо і братик Максим! Уклоняюсь вам усім від високого неба до сирої землі (Стельмах, І, 1962, 516).

◊ Іти́ в сиру́ зе́млю див. іти́.

2. Який містить значну вологість, насичений вологою.

Ніч була сира, холодна (Мирний, II, 1954, 240);

Темні гори зливалися з низьким сирим небом (Знання.., 7, 1967, 13);

В коридорах шкільного будинку чути запущеними підлогами, сирим вапном і свіжопомальованими вікнами (Вільде, Б’є восьма, 1945, 3);

Дихнув, а в ніздрі — запах гнилої картоплі й сирої землі (Головко, II, 1957, 167);

Чисте, без диму й сажі повітря було вологим і пахло сирою глиною (Коз., Гарячі руки, 1960, 152);

// Який характеризується значною вологістю повітря (про приміщення).

Знову він один у сирій сірій хаті (Мирний, І, 1954, 329);

Із вогких окопів, із тюрем сирих,.. із заводів, із лав трудових У бурях, в пожарах прийшов він до нас, Той день, що збратав нас, що світ весь потряс (Рильський, Дал. небосхили, 1959, 12).

3. Який відзначається великою кількістю дощів, опадів.

Ніч темна, погода сира — одбива всяку хіть [іти грати в карти] (Мирний, V, 1955, 332).

4. Не варений, не смажений, не кип’ячений і т. ін.

Коли ж дивиться [Забрьоха] — вірьовка; потягнув тую вірьовку — аж і тут гарбуз сирий причеплений!.. (Кв.-Осн., II, 1956, 157);

В тому кухарському курені стояли столи, де кухар розкладав сиру рибу (Н.-Лев., II, 1956, 221);

Тоскан з’їв шматочок сирого оленячого м’яса (Трубл., Вовки.., 1936, 46);

// у знач. ім. сире́, ро́го, с. Неварена, несмажена і т. ін. їжа.

Сирого не їм, печеного не хочу, вареного терпіти не можу (Укр.. присл.., 1955, 230);

— Нащадок Посейдонів, Він знав огонь, а ці — сире і свіже рвуть (Зеров, Вибр., 1966, 26).

5. Недоварений, недосмажений, недопечений (про продукти харчування).

З печі сирого хліба не виймають (Укр.. присл.., 1955, 291);

Напік [сирота] спершу такого хліба, що і в руках не вдержиш: рідкий, крізь пучки лізе, кислий, сирий (Барв., Опов.., 1902, 173);

Василина кинулась до печі, всипала в миску сирого борщу (Н.-Лев., II, 1956, 35).

6. Не до кінця вироблений, оброблений, очищений (про продукт виробництва, матеріал).

Йому вдалося закупити в Бориславі.. сирого воску (Фр., VIII, 1952, 408);

У двір зайшло кілька чоловік. На головах кудлаті шапки, на спинах овечі шкури вовною догори, на ногах — постоли із сирої шкіри (Тют., Вир, 1964, 359);

*Образно. За ранні помилки мого сирого розуму і гарячого серця мені довелося розплачуватись місяцями страждань і важких роздумів (Довж., І, 1958, 16);

// перен. Не до кінця відшліфований, не оброблений як слід (про літературний твір, його мову і т. ін.).

Не знаю, чи буде цікаво, як я пошлю туди [до ж. «Житє і слово»] пісні баладного змісту (теж сирий матеріал, бо довести до пуття я не вмію) (Л. Укр., V, 1956, 140);

Не сирий опис, не пласка інформація, не холодна інтелектуальна дотепність, а саме зображення дійсного світу і дійсних людей — цю першу заповідь великого реалістичного мистецтва прози незмінно шанує і пильнує в своїй творчості Гончар (Не ілюстрація.., 1967, 203).