сквар
СПЕ́КА (гаряче, дуже нагріте сонцем повітря), ЖАРА́, ПАЛ, ЖАРІ́НЬ розм., ЖАР рідше, СКВАР діал.; СПЕКО́ТА́, ПЕ́КЛО розм., ЖАРОТА розм., ВАР розм. (велика спека); ПАРНЯ́ (спека з надмірною вологістю). Спека та посуха того літа Мертвили поле і серця в'ялили (М. Рильський); Було вже надвечір. Сонце світило стиха, без жари (П. Куліш); Їй мріється далеке небо безхмарне, білі розпечені палом мури (М. Старицький); В хаті була спекота, і вони спали в сінях (Григорій Тютюнник); В хаті було пекло, як і на сонці (Ю. Яновський); Спека, як в червні, аж голова болить од жароти (М. Коцюбинський); Сонце підбилося ген-ген понад осокори, розпекло пісок.. і все замовкло під його варом (Дніпрова Чайка); У холодку — і там парня, аж в'ялить, Бо сонечко вогнем неначе палить (Л. Глібов).
Значення в інших словниках
- сквар — Сквар: Сква́р: Сква́ра, сквар: — велика спека [2,XIII] — жара, спека [III] — спека [4;18;19;46-1;46-2,II,XII] — страшна спека [1,8,X,XI] Словник з творів Івана Франка
- сквар — сквар іменник чоловічого роду спека діал. Орфографічний словник української мови
- сквар — -у, ч., діал. Спека. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сквар — СКВАР, у, ч., діал. Спека. Стар любить сквар, а молод холод (Номис); Було саме полудне, сонце пекло і жевріло посеред безхмарного неба; величезні дуби, ялиці і берези дрімали недвижно над Івановою головою, розкішно гріючи свої вершечки в сонячнім скварі (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
- сквар — Спека, жара, полум'я, вогонь Словник застарілих та маловживаних слів
- сквар — Сквар, -ру, -рові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сквар — СКВАР, у, ч., діал. Спека. Стар любить сквар, а молод холод (Номис, 1864, № 8704); Було саме полудне, сонце пекло і жевріло посеред безхмарного неба; величезні дуби, ялиці і берези дрімали недвижно над Івановою головою, розкішно гріючи свої вершечки в сонячнім скварі (Фр., III, 1950, 128). Словник української мови в 11 томах
- сквар — Сквар, -ру м. Жаръ, зной. см. шквара. Словник української мови Грінченка