скеровувати

НАВО́ДИТИ (надавати зброї, оптичному приладу і т. ін. певної спрямованості, повертаючи в бік когось, чогось), НАСТАВЛЯ́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ, СПРЯМО́ВУВАТИ, СКЕРО́ВУВАТИ, НАПРЯМЛЯ́ТИ рідше; НАЦІ́ЛЮВАТИ (НАЦІЛЯ́ТИ) (на якусь конкретну, точну ціль). — Док.: навести́, наста́вити, напра́вити, спрямува́ти, скерува́ти, напрями́ти, наці́лити. Літні дами наводили лорнети, здалека оглядаючи молодих гвардійців (П. Кочура); Двоє кремезних перм'яків помчали навздогін, наставивши на нього вила, як на ведмедя (З. Тулуб); Хотів був (хорунжий) стріляти, та скорчена рука не змогла направити постріл (О. Довженко); Німець спрямував ліхтар на старшину (О. Гончар); Стахурський скерував бінокль на річку (Ю. Смолич); (Марко (витягає револьвера й напрямляє в інженера):) Підходь сюди! (М. Ірчан); Радісно повискуючи, він кинувся на Тоську, затиснувши в руці кинжал, націлюючи йому в шию (Григорій Тютюнник). — Пор. 1. ці́литися.

СПРЯМО́ВУВАТИ кого, що (надавати кому-, чому-небудь певного спрямування, потрібного напрямку в русі), СКЕРО́ВУВАТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ, СПРАВЛЯ́ТИ розм., ПРАВУВА́ТИ куди, розм., ПОГАНЯ́ТИ куди, розм.; ПОВЕРТА́ТИ (спрямовувати в інший бік); ПРИВЕРТА́ТИ розм.; ОРІЄНТУВА́ТИ спец. (звичайно користуючись картою, приладами тощо). — Док.: спрямува́ти, скерува́ти, напра́вити, спра́вити, справува́ти, погна́ти, поверну́ти, приверну́ти, зорієнтува́ти, повести́, покерува́ти. На тім боці затоки.. юрмилося на льоду багато людей. Долгорукий спрямував коня туди (П. Загребельний); Наш провідник бравсь за ланцюг, щоб скерувати човен (М. Коцюбинський); Старенький гуцул з хлопчиком.. направляє дарабу то в той бік, то в той, лавіруючи між камінням (Г. Хоткевич); Виштовхавши човна на глибоченьке місце, ви сідаєте і правуєте на озеро (Остап Вишня); Поганяй направо!; Дівчино, рибалонько люба, Човенце сюди приверни (Леся Українка); Управляти кораблем ("Восток-2") легко, зручно, можна орієнтувати його в будь-якому заданому положенні (з газети); Повести судно між рифами; (Трохим:) (Воли), як соколи.. Тільки покеруй ними, й гори перевернеш (М. Кропивницький).

СПРЯМО́ВУВАТИ що (надавати якогось напряму чиїйсь діяльності, дії, розмові тощо), СКЕРО́ВУВАТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ, НАПРЯМЛЯ́ТИ рідше, ОРІЄНТУВА́ТИ у чому; ПОВЕРТА́ТИ, НАВЕРТА́ТИ розм. (до чого, на що — надавати іншого спрямування); ХИЛИ́ТИ розм., ГНУ́ТИ розм., ВЕРНУ́ТИ розм. (на що, до чого — зводити розмову до чого-небудь); ПІДВО́ДИТИ до чого (спрямовувати, наближати розмову до бажаного результату). — Док.: спрямува́ти, скерува́ти, напра́вити, напрями́ти, зорієнтува́ти, поверну́ти, наверну́ти, схили́ти, підвести. Спрямовувати діяльність громадських організацій; Спрямовувати зовнішню політику держави; (Наталя:) Може, це випадкова фортуна, збіг обставин? Чи це ви самі... ну, як би сказати... скеровуєте хід подій? (І. Микитенко); Слова замполіта скерували думки Хаєцького в зовсім несподіване річище (О. Гончар); Мені хочеться встати й двома-трьома словами направити роботу читачів (С. Васильченко); Кобзар підказував часом бригадирові, але не раз відчував уперте бажання самому повернути справу інакше, по-своєму (С. Журахович); Наливайко зрозумів ці сильні настрої серед повсталих, навертав на своє, але навертав дипломатично (І. Ле); (Шостак:) А! Так ти он куди хилиш! Ти намовляєш мене... (Я. Мамонтов); — Вам і справді не подобається ваше комфортабельне гніздечко? — допитувався Роман. — Ти до чого гнеш? — уже й Христолобенко відчув щось недобре (Є. Гуцало); Як виходила, то дядина стала така добра та тиха — і те мені радить, і друге. І все верне на те, щоб я зосталася (І. Нечуй-Левицький); Про одруження ніколи й мови не заводив.. А якщо дівчина сама бувало підведе його до цієї теми, признавався одверто: "Моя молода ще на припічку кашу їсть!" (А. Головко).

СПРЯМО́ВУВАТИ (давати кому-небудь вказівки, поради щодо дотримання чогось у поведінці, навчанні, роботі, світогляді і т. ін.), СКЕРО́ВУВАТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ, НАЦІ́ЛЮВАТИ, НАЦІЛЯ́ТИ, ОРІЄНТУВА́ТИ, НАПРЯМЛЯ́ТИ розм., НАВЕРТА́ТИ розм., НАВО́ДИТИ заст. — Док.: спрямува́ти, скерува́ти, напра́вити, наці́лити, зорієнтува́ти, напрями́ти, наверну́ти, навести́. Це живі людські душі! Юні ще та незаскорузлі, куди його спрямуєш, так воно й ростиме (О. Гончар); — Біжи до заводських.. і питай у них, як тобі далі жити... Вони тебе скоро направлять (В. Кучер); Орест Білинський схаменувся, що перебрав міру, націливши синів на надто однобічні інтереси (Ірина Вільде); Не було у них учителів, що напрямляли б, як іти і куди іти (Панас Мирний); Не плачеш ти і не співаєш, Гадаєш, думаєш-гадаєш, Як його вчити, навести На путь святий святого сина (Т. Шевченко). — Пор. II. наставля́ти, 1. схиля́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скеровувати — див. націлювати; радити; спрямовувати Словник синонімів Вусика
  2. скеровувати — СКЕРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., СКЕРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. і рідко без додатка. 1. Користуючись кермом та іншими пристроями, спрямовувати у певному напрямку літак, автомобіль, човен і т. ін. Словник української мови в 11 томах
  3. скеровувати — СКЕРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., СКЕРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що і рідко без дод. 1. Користуючись кермом та іншими пристроями, спрямовувати у певному напрямку літак, автомобіль, човен і т. ін. Капітан Гастелло скеровує палаючий літак на ворогів (О. Словник української мови у 20 томах
  4. скеровувати — скеро́вувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  5. скеровувати — Спрямовувати, сов. направляти; (на ціль) націлювати, націляти; (очі) встромляти, док. уп'ясти; (увагу) зосереджувати. Словник синонімів Караванського
  6. скеровувати — -ую, -уєш, недок., скерувати, -ую, -уєш, док., перех. і рідко без додатка. 1》 Користуючись кермом та іншими пристроями, спрямовувати у певному напрямку літак, автомобіль, човен і т. ін. || Направляти певним чином течію, біг, ходу і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. скеровувати — Скеро́вувати, -ро́вую, -ро́вуєш; скерува́ти, -ру́ю, -ру́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)