скособочений

КРИВОБО́КИЙ (який має викривлений бік, викривлену постать), КОСОБО́КИЙ, СКОСОБО́ЧЕНИЙ (який зробився таким). — Оце, — кажу, — дивись: не сліпа, і не крива, і не кривобока (Ганна Барвінок); (Іван:) Проминуть недовгі роки — і тут не буде жодної кривобокої хати!.. (О. Левада); Ось і містечко, замерехтіли кособокі хатки міщан з барвистими віконницями (П. Кочура); Я оглянув лісову сторожку. Вона мала на диво жалюгідний вигляд — стара, скособочена, облуплена хата (Ю. Збанацький).

ПОХИ́ЛИЙ (який схилився, зігнувся під вагою, натиском чогось, від часу і т. ін.), ПОХИ́ЛЕНИЙ, ЗІ́ГНУТИЙ, ПЕРЕКО́ШЕНИЙ, СКОСОБО́ЧЕНИЙ, ПЕРЕХНЯ́БЛЕНИЙ розм., ПОХНЮ́ПЛЕНИЙ розм., ПОХНЮ́ПИЙ розм., ПОНУ́РЕНИЙ розм. Дужі дуби предковічні, Верби сумні і похилі, Вічно зеленії сосни Ночі назустріч шуміли... (Б. Грінченко); Гей, не кричіть, не плачте, неньки сиві, із-за похилених ворот (Т. Осьмачка); Палилюлька перечекав, поки в дверях зникла зігнута постать Бараболі (М. Стельмах); Перекошена яблуня трісне, Вдарять в землю рум'яні плоди (Т. Масенко); Підійшли до дерев'яного скособоченого будиночка (П. Гуріненко); Він уздрів на тлі хмари білі стіни своєї старенької хати, перехнябленої, з потрісканою низькою призьбою (Григір Тютюнник); Ліворуч завидніла похнюплена будівля управи (Є. Гуцало); Мій Боже милий! що за ліс! Якого нема тут дерева! І високих, величезних, і старих, скорчених, похнюпих, що вже віку свого доживають (О. Стороженко); Гострим бескетом з-під Рейнської піни Башта здіймала понурені стіни (переклад П. Грабовського).