скрючуватися
ЗІГНУ́ТИСЯ (про людину або частини її тіла — стати зігнутим), ЗІБГА́ТИСЯ, ЗОБГА́ТИСЯ рідше, СКУ́ЛИТИСЯ, СКАРЛЮ́ЧИТИСЯ розм., СКО́РЧИТИСЯ розм., СКОЦЮ́РБИТИСЯ розм., СКОЦЮ́БИТИСЯ рідше, СКРЮ́ЧИТИСЯ розм., СКОРО́БИТИСЯ розм.; ЗГОРНУ́ТИСЯ із сл. бубликом, калачиком, клубочком (прийняти зігнуту позу, підтягнувши ноги). — Недок.: згина́тися, гну́тися, ску́люватися, скарлю́чуватися, ско́рчуватися, скоцю́рблюватися, скрю́чуватися, згорта́тися. Ішли (женці) в поле до схід сонця, спотикаючись, роздирали кулаками невиспані очі, згинались од холоду (С. Васильченко); — Ось вона, неволя татарська! День і ніч у кайданах спи, працюй, їж і пий скарлючившись, прикутий до лави (З. Тулуб); Старий скорчився від морозу (І. Франко); — Я скоцюрблююсь утроє і маю, мабуть, зовсім нікчемний вигляд (П. Колесник); Селянин аж скрючився від надмірної напруги, натискаючи на чепіги (В. Минко); Нині Маковейчикові не до пісень. Він сидить, згорнувшись бубликом, над апаратом (О. Гончар). — Пор. загну́тися, 1. щу́литися.
Значення в інших словниках
- скрючуватися — скрю́чуватися дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- скрючуватися — -уюся, -уєшся, недок., скрючитися, -чуся, -чишся, док., рідко. Згинатися, скорчуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скрючуватися — див. корчити Словник чужослів Павло Штепа
- скрючуватися — СКРЮ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СКРЮ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., рідко. Згинатися, скорчуватися. – Авва-вва-ва, – скрючилось [щось] од холоду й пішло качатись по снігу (С. Васильченко); Селянин аж скрючився від надмірної напруги, натискаючи на чепіги (В. Минко). Словник української мови у 20 томах
- скрючуватися — СКРЮ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СКРЮ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., рідко. Згинатися, скорчуватися. — Авва-вва-ва, — скрючилось [щось] од холоду й пішло качатись по снігу (Вас., І, 1959, 305); Селянин аж скрючився від надмірної напруги, натискаючи на чепіги (Минко, Намасте.., 1957, 22). Словник української мови в 11 томах