скрізь

БУ́ДЬ-ДЕ (у будь-якому місці), АБИ́ДЕ, ХОЧ ДЕ́ розм.; ДЕ ЗАВГО́ДНО розм., ДЕ ПОПА́ЛО (ДЕ ПОПАДЕ́) розм., ДЕ ХО́ЧЕШ (ДЕ ХО́ЧЕТЕ і т. ін.) розм., ДЕ ПРИПА́ЛО (ДЕ ПРИПАДЕ́) розм. рідше, ДЕ ПРИЙШЛО́СЯ (ДЕ ПРИ́ЙДЕТЬСЯ) розм. рідше, ДЕ Б (ТО (ТАМ)) НЕ БУЛО́ (НЕ БУ́ДЕ) розм. (будь-де без розбору). Весь степ і вночі ще пахне зерном, свіжою соломою, ..і заночувати тепер можеш будь-де, зарившись головою в кучугуру щойно скинутої комбайном соломи (О. Гончар); Свої мішки вони (люди) складали під лави, біля печі цілою горою, самі, не роздягаючись, сідали абиде, щоб швидше дати перепочинок ногам (А. Хорунжий); Ілько наказав кожному з нас добути де завгодно бляшану банку, налити в неї дьогтю і покласти туди ще клоччя (М. Чабанівський); Поти молода — вона.. віється де попало, з ким попало (Панас Мирний); — Людей... А де ж я їх візьму, тих людей? — Ти де хочеш бери, а мусять бути (Г. Хоткевич); Наоколо містились, де припало, вовхурянці (О. Стороженко). — Пор. 1. де-не́будь, 1. скрізь.

ЗА́ВЖДИ́ (весь час чи протягом певного часового відрізка — незмінно), ПОСТІ́ЙНО, ПОВСЯКЧА́С, ВСЯКЧА́С (УСЯКЧА́С), ДОВІ́КУ, ПОВІ́КИ, ПОВІ́К, ПОВІ́К-ВІ́КИ, ПОВІ́К-ВІКІ́В, ВВІК (УВІ́К) розм., ЗА́ВШЕ розм., ЗА́ВСІ́ДИ (ЗА́ВСІ́ГДИ) розм., ВСЕ (УСЕ́) розм., ЗАЄ́ДНО діал., СКРІЗЬ рідко. Марія сміялась завжди, навіть у хвилини нещастя й безвиході (Ю. Смолич); — Воїн менше за інших заполонений вузькими хатніми інтересами. Він постійно, вдень і вночі, живе, так би мовити, ідейним, громадським життям (О. Гончар); Ось його хата.. Незамкнена, повсякчас відкрита для всіх, без стуку в двері, без "можна?" і без "увійдіть!" (О. Довженко); Вкладає матір в руки сина спис: — На захист краю зброю ти підніс, — Як вірний син, служи ж тепер всякчас Своїй землі, цій матері всіх нас (М. Бажан); Завжди терновий вінець буде кращим, ніж царська корона,.. і так воно буде довіку (Леся Українка); За тобою завше будуть мандрувати Очі материнські і білява хата (В. Симоненко); Завсіди в їх для кожного слово привітне, жваве, погляд веселий (Марко Вовчок); Хлопця щиро вразила забарливість Валерія, бо той завсігди додержував свого слова... (О. Ільченко); Лежу я на ліжку з малими дітьми, а мене й сон не бере. Все поглядаю на вікна, чи не добувається часом хто до хати (І. Нечуй-Левицький); — У людей по осьмеро дітей, їсти не мають що, а .. отець-мати мають з них потіху, а я з тебе що? Гризоту заєдно та й гризоту... (С. Ковалів); Дід.. взяв ложку й почав її годувати. Марина визирнула з-за печі й сказала буцім сердитим голосом: — Ну, вже ви, тату, скрізь її балуєте (Грицько Григоренко). — Пор. бу́дь-коли.

СКРІЗЬ (по всіх місцях, по всій території), ВСЮ́ДИ (УСЮ́ДИ), ПОВСЮ́ДИ, ПОВСЮ́ДНО, КРУГО́М, ПО́СПІЛЬ, ГЕТЬ підсил. Скрізь зелень буйна, кучерява! (І. Нечуй-Левицький); Юрбами всюди зіходились люди (Леся Українка); Усюди напівзруйновані хатки (П. Колесник); Непомітно на пагорбах, на схилах, біля ярів, поспіль в усьому лісі зайняв свої позиції жовтень (М. Рудь); А верби геть понад ставом Тихесенько собі купають зелені віти (Т. Шевченко). — Пор. 1. бу́дь-де.