скурити
ВИПА́ЛЮВАТИ (про цигарку, тютюн і т. ін. — палити до кінця; палячи, витрачати цілком), ВИКУ́РЮВАТИ, СКУ́РЮВАТИ, ВИСМА́ЛЮВАТИ розм. — Док.: ви́палити, ви́курити, скури́ти, ви́смалити. Ми, перепочивши годинку та випаливши по цигарці, знову посунули вперед (О. Досвітній); А смоктав немилосердно. Одну (люльку) викурював, другу набивав (Г. Хоткевич); Ото тільки й у хаті, як їсти. А встане з-за столу, і цигарку не скурить, мерщій за шапку (А. Головко); — Знаєте що? — звернувся до мене Пищимуха. — Після вашого ситого обіду та ще висмаливши цигарку, — у роті аж горить! (Панас Мирний).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скурити — скури́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- скурити — див. скурювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скурити — СКУРИ́ТИ див. ску́рювати. Словник української мови у 20 томах
- скурити — СКУРИ́ТИ див. ску́рювати. Словник української мови в 11 томах
- скурити — Скури́ти, -рю́, -риш гл. Выкурить. Вх. Зн. 64. Скурив увесь тютюн. Словник української мови Грінченка