скурювати
ВИПА́ЛЮВАТИ (про цигарку, тютюн і т. ін. — палити до кінця; палячи, витрачати цілком), ВИКУ́РЮВАТИ, СКУ́РЮВАТИ, ВИСМА́ЛЮВАТИ розм. — Док.: ви́палити, ви́курити, скури́ти, ви́смалити. Ми, перепочивши годинку та випаливши по цигарці, знову посунули вперед (О. Досвітній); А смоктав немилосердно. Одну (люльку) викурював, другу набивав (Г. Хоткевич); Ото тільки й у хаті, як їсти. А встане з-за столу, і цигарку не скурить, мерщій за шапку (А. Головко); — Знаєте що? — звернувся до мене Пищимуха. — Після вашого ситого обіду та ще висмаливши цигарку, — у роті аж горить! (Панас Мирний).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скурювати — ску́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- скурювати — -юю, -юєш, недок., скурити, скурю, скуриш, док., перех. 1》 Випалювати, докурювати до кінця (цигарку, люльку). || Витрачати, використовувати на куриво. 2》 рідко. Витрачати на виготовлення горілки, самогону тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скурювати — СКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., СКУРИ́ТИ, скурю́, ску́риш, док., що. 1. Випалювати, докурювати до кінця (цигарку, люльку). На другий день зранку і став він на роботу. Тяжко .. І цигарки скурити немає коли (А. Словник української мови у 20 томах
- скурювати — СКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., СКУРИ́ТИ, скурю́, ску́риш, док., перех. 1. Випалювати, докурювати до кінця (цигарку, люльку). На другий день зранку і став він на роботу. Тяжко.. Словник української мови в 11 томах