скурювати
СКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., СКУРИ́ТИ, скурю́, ску́риш, док., перех.
1. Випалювати, докурювати до кінця (цигарку, люльку).
На другий день зранку і став він на роботу. Тяжко.. І цигарки скурити немає коли (Головко, І, 1957, 178);
// Витрачати, використовувати на куриво.
— Ти багато тютюну скурив, твоє м’ясо прокоптіло (Казки Буковини.., 1968, 186);
— Як він спитав на політзанятті, хто скурив газету, я хотів збрехати, що не бачив, але не зміг (Гончар, III, 1959, 34);
Лист пожмакано, але нічого — на куриво годиться. Правда, не читаний же лист… Прочитати б, а тоді вже скурити… (Смолич, Мир.., 1958, 159).
2. рідко. Витрачати на виготовлення горілки, самогону і т. ін.
— Для своїх підлабузників не скупиться [Кіндрат] на народне добро. Не одну сотню пудів з економії на самогон скурила (Головко, II, 1957, 495).
Значення в інших словниках
- скурювати — ску́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- скурювати — -юю, -юєш, недок., скурити, скурю, скуриш, док., перех. 1》 Випалювати, докурювати до кінця (цигарку, люльку). || Витрачати, використовувати на куриво. 2》 рідко. Витрачати на виготовлення горілки, самогону тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скурювати — СКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., СКУРИ́ТИ, скурю́, ску́риш, док., що. 1. Випалювати, докурювати до кінця (цигарку, люльку). На другий день зранку і став він на роботу. Тяжко .. І цигарки скурити немає коли (А. Словник української мови у 20 томах
- скурювати — ВИПА́ЛЮВАТИ (про цигарку, тютюн і т. ін. — палити до кінця; палячи, витрачати цілком), ВИКУ́РЮВАТИ, СКУ́РЮВАТИ, ВИСМА́ЛЮВАТИ розм. — Док.: ви́палити, ви́курити, скури́ти, ви́смалити. Словник синонімів української мови