1. Словник синонімів української мови

скін

СМЕРТЬ (припинення життєдіяльності організму, закінчення життя), КІНЕ́ЦЬ, СКІН уроч., КОНЧИ́НА уроч., ГИ́БЕЛЬ, ПОГИ́БЕЛЬ, СКОНА́ННЯ, КРАЙ, МОГИ́ЛА розм., АМІ́НЬ розм., А́МБА розм., КАЮ́К розм., КАПУ́Т розм., РІШЕНЕ́ЦЬ рідко, СО́ДУХА (СО́ДУХИ мн.) розм., заст. рідше. Вона захворіла, ледве встає з ліжка і тільки й говорить, що про свою смерть (Є. Гуцало); Як добре те, що смерті не боюсь я і не питаю, чи тяжкий мій хрест (В. Стус); Чому ж отут у грудях все млоїться? Смерті, кінця боїшся? (О. Гончар); Все живе не хоче йти до скону — І трава, і птиця на землі (А. Малишко); "З твоїх уст я п'ю смерть, — прорекла вона. — Добре се знаю, І кончину свою поцілунком солоним вітаю" (П. Куліш); І зігнувшись під вагою, Хирна шкапа краю жде (П. Грабовський); Як не покаєшся, — тобі буде могила, а мені кобила (казка); Туди кожну тобі ніч везуть кого-небудь з контррозвідки. Ну, а хто вже на баржу попав, тому каюк і похорон за першим розрядом (В. Собко); Чим ми жили морально? Лише сподіванками на те, що загарбникам буде капут (Ю. Яновський); Той ворог хитро, як лисиця, Мені готує рішенець. Нахабно в праву рукавицю Кладе для певності свинець (Б. Олійник); Нехай тільки вловимо, буде йому содуха (Леся Українка). — Пор. заги́бель.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скін — Скін: — загибель, смерть [10] Словник з творів Івана Франка
  2. скін — скін іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. скін — див. СМЕРТЬ. Словник синонімів Караванського
  4. скін — див. кінець; смерть Словник синонімів Вусика
  5. скін — скону, ч., уроч. Те саме, що смерть. || Кінець, межа. До скону віків рідко — назавжди, навіки, до віку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. скін — СКІН, ско́ну, ч., уроч. Те саме, що смерть. Він перший за свою любов тяжкі дістав кайдани, але до скону їй служив без зради, без омани (Леся Українка); Та не журися, нене, .. За рідне слово й пісню Твій син піде на скін! (Д. Павличко); // Кінець, межа. Словник української мови у 20 томах
  7. скін — А, ч., див. сшнхед. Скінів і справді у Москві набагато більше (Україна Молода). Словник сучасного українського сленгу
  8. скін — (-а) ч.; мол. Те саме, що скінхед. Берні, як затятий борець з ненависним фашистським режимом, від котрого йому неодноразово діставалось, риється в кишенях, але нічого не знаходить і говорить скінові, що, мовляв, братику, вибач, у мене немає дрібних грошей (С. Жадан, Біг Мак). БСРЖ, 541; ПСУМС, 64. Словник жарґонної лексики української мови
  9. скін — Скін, ско́ну, при ско́ні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. скін — СКІН, ско́ну, ч., уроч. Те саме, що смерть. Він перший за свою любов тяжкі дістав кайдани, але до скону їй служив без зради, без омани (Л. Укр., І, 1951, 318); Та не журися, нене,.. За рідне слово й пісню Твій син піде на скін! (Павл. Словник української мови в 11 томах
  11. скін — Скін, ско́ну м. 1) Кончина, смерть. 2) Конецъ, предѣлъ. Словник української мови Грінченка