1. Словник синонімів української мови

скінчати

ЗАКІ́НЧИ́ТИ (довести що-небудь до кінця, до завершення), КІНЧИ́ТИ, СКІНЧИ́ТИ, ПОКІНЧИ́ТИ, ДОКІНЧИ́ТИ, ЗАВЕРШИ́ТИ, ДОВЕРШИ́ТИ, ВИ́ВЕРШИТИ, ПОВЕРШИ́ТИ розм., ПОРІШИ́ТИ розм., УКІНЧИ́ТИ діал.; ВИ́КІНЧИТИ (обробивши, відшліфувавши). — Недок.: закі́нчувати, кінча́ти, скінча́ти, докі́нчувати, заве́ршувати, дове́ршувати, виве́ршувати, викі́нчувати. Він саме закінчив свої астрономічні спостереження, коли знов знявся свіжий вітер (З. Тулуб); Сими днями кінчаю друге оповідання (М. Коцюбинський); Я власне сими днями скінчила одну свою повість (Леся Українка); Пан справник, покінчивши своє діло з головою, вийшов сідати на повозку (Г. Квітка-Основ'яненко); На ранок Хмельницький докінчив розгром. Рештки шляхти відкотилися до Львова (Я. Качура); "Яструбок" (літак) мертво падав, завершивши героїчним подвигом свій переможний повітряний бій (Ю. Яновський); Щорс, незважаючи на стомленість дивізії, зразу ж рушив на Київ, щоб не дати грабіжникам довершити свою ганебну справу (О. Довженко); "Двадцятирічка" (колгосп).. вирішила вивершити хлібопоставки в серпні (Остап Вишня); — Коли сам, каже, не повершу, то синові передам (Т. Шевченко); Цієї зими пізно порішили з молотьбою (Л. Смілянський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скінчати — скінча́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. скінчати — Завершувати, закінчувати, кінчати; р. скінчувати. Словник синонімів Караванського
  3. скінчати — див. закінчувати Словник синонімів Вусика
  4. скінчати — -аю, -аєш, рідко скінчувати, -ую, -уєш, недок., скінчити, -чу, -чиш, док. 1》 перех. Доводити що-небудь до кінця, до завершення; завершувати, закінчувати. || Завершувати навчання де-небудь. 2》 неперех., перев. з інфін. Переставати робити що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. скінчати — СКІНЧА́ТИ, а́ю, а́єш, рідко СКІ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СКІНЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док. 1. що. Доводити що-небудь до кінця, до завершення; завершувати, закінчувати. – Чи не Обломов і я? .. Почав писати другу драму, та, мабуть, через обломовщину і не скінчаю. Словник української мови у 20 томах
  6. скінчати — СКІНЧА́ТИ, а́ю, а́єш, рідко СКІ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СКІНЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док. 1. перех. Доводити що-небудь до кінця, до завершення; завершувати, закінчувати. — Чи не Обломов і я? .. Словник української мови в 11 томах