скінчати

Значення в інших словниках

1. скінчати — скінча́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
2. скінчати — див. закінчувати Словник синонімів Вусика
3. скінчати — -аю, -аєш, рідко скінчувати, -ую, -уєш, недок., скінчити, -чу, -чиш, док. 1》 перех. Доводити що-небудь до кінця, до завершення; завершувати, закінчувати. || Завершувати навчання де-небудь. 2》 неперех., перев. з інфін. Переставати робити що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. скінчати — СКІНЧА́ТИ, а́ю, а́єш, рідко СКІ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СКІНЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док. 1. що. Доводити що-небудь до кінця, до завершення; завершувати, закінчувати. – Чи не Обломов і я? .. Почав писати другу драму, та, мабуть, через обломовщину і не скінчаю. Словник української мови у 20 томах
5. скінчати — ЗАКІ́НЧИ́ТИ (довести що-небудь до кінця, до завершення), КІНЧИ́ТИ, СКІНЧИ́ТИ, ПОКІНЧИ́ТИ, ДОКІНЧИ́ТИ, ЗАВЕРШИ́ТИ, ДОВЕРШИ́ТИ, ВИ́ВЕРШИТИ, ПОВЕРШИ́ТИ розм., ПОРІШИ́ТИ розм., УКІНЧИ́ТИ діал.; ВИ́КІНЧИТИ (обробивши, відшліфувавши). — Недок. Словник синонімів української мови
6. скінчати — СКІНЧА́ТИ, а́ю, а́єш, рідко СКІ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СКІНЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док. 1. перех. Доводити що-небудь до кінця, до завершення; завершувати, закінчувати. — Чи не Обломов і я? .. Словник української мови в 11 томах