слабак
ЛЕГКОДУ́Х (людина з слабкою волею), СЛАБОДУ́Х, СЛАБОДУ́ХИЙ, ГАНЧІ́РКА зневажл., КВАЧ зневажл., СЛАБА́К зневажл., СЛИМА́К зневажл., СЛИЗНЯ́К зневажл., СЛИНЬКО́ зневажл. Щоб потурати отаким легкодухам та боягузам, за це вже хай вибачають! (А. Головко); (Дудар:) Ти ж не слабодух. Тримайся! (І. Микитенко); Слабодухий завжди шукає для виправдання якісь сторонні сили (Є. Куртяк); Сила кудись нестримно збувала. .."Ганчірка! Боягуз!" — ще кричало щось, билося всередині (Н. Тихий); — Не буде з його нічого, — каже Назар. — Я одразу побачив, що він справжній квач, — ще тоді, як він Устину обідом нагодував (Марко Вовчок); На життєвій орбіті він не був слабаком. Невдачі його допікали боляче, він панікував, але не втікав, не ховався (Ю. Мушкетик); — Цей безвольний слимак не страшний. Він боїться викриття і мовчатиме (А. Хижняк); — За Лідусю! Жоден з мужчин-слизняків і мізинця її не вартий! (А. Крижанівський).
СЛАБА́К розм. (той, хто має невелику фізичну силу), ХИРЯ́К розм., ХИРЛЯ́К розм., ЗДОХЛЯ́К зневажл., ЗДОХЛЯ́ТИНА (ДОХЛЯ́ТИНА) зневажл., ЗДОХЛЯ́КА зневажл.; МИ́РШАВЕЦЬ розм., ПЛЮГА́ВЕЦЬ зневажл., ПЛЮГА́Ш зневажл., ВИ́ШКВАРОК зневажл., ВИ́ШКВАРКА зневажл. (слабкий фізично і непоказний, неприємний зовнішнім виглядом). Здалеку Рубін здавався йому слабаком (І. Сенченко); Із завжди здорового, життєрадісного чоловіка перетворився (Степан) в хирляка, що ледве доліз до хатини (В. Гжицький); Єдиний син од Анни Ілля теж ріс, як і мати, слабосилий і нікчемний. Серед рум'яних боярчат виглядів якимсь здохляком (П. Загребельний); — О, знов приволік здохлятини, — гаркнула товста жінка, глянувши на хлопця (А. Головко).
Значення в інших словниках
- слабак — слаба́к іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- слабак — див. слабий Словник синонімів Вусика
- слабак — -а, ч., розм. 1》 Той, хто має невелику фізичну силу. 2》 Той, хто не відзначається твердістю, стійкістю, силою волі. 3》 перен. Людина, яка не має певних знань, навичок тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- слабак — СЛАБА́К, а́, ч., розм. 1. Той, хто мас невелику фізичну силу. Здалеку Рубін здавався йому слабаком, але в міру того, як Індиченко наближався, перше враження його почало мінятися (І. Сенченко). 2. Той, хто не відзначається твердістю, стійкістю, силою волі. Словник української мови у 20 томах
- слабак — СЛАБА́К, и, ч., розм. 1. Той, хто мас невелику фізичну силу. Здалеку Рубін здавався йому слабаком, але в міру того, як Індиченко наближався, перше враження його почало мінятися (Сенч., Опов., 1959, 3). Словник української мови в 11 томах