слатися

ПРОСТЯГА́ТИСЯ (займати великий простір, розташовуватися на великому просторі), ПРОСТИРА́ТИСЯ, РОЗПРОСТИРА́ТИСЯ, РОЗПРОСТО́РЮВАТИСЯ, ПРОСТЕЛЯ́ТИСЯ, ПРОСТИЛА́ТИСЯ, СТЕЛИ́ТИСЯ, СЛА́ТИСЯ, РОЗСТЕЛЯ́ТИСЯ, РОЗСТИЛА́ТИСЯ, РОЗКИДА́ТИСЯ, РОЗЛЯГА́ТИСЯ, ЛЕЖА́ТИ, РОЗВЕРТА́ТИСЯ, РОЗПЛА́СТУВАТИСЯ розм., ШИРОЧІ́ТИ розм., ПОЛЯГА́ТИ заст.; ПРОДО́ВЖУВАТИСЯ, СЯГА́ТИ (на велику відстань). — Док.: простягти́ся (простягну́тися), просте́ртися, розпросте́ртися, розпросто́ритися, простели́тися (просла́тися), постели́тися, розстели́тися, розки́нутися, розлягти́ся, розверну́тися, розпласта́тися, полягти́, продо́вжитися, сягну́ти. Простягається нива, Розлягається лан І на схід, і на захід, Наче той океан! (В. Бичко); Обернись на захід — будеш весь у місті, обернись на схід — будеш весь у полі, що простерлося ген-ген аж до голубих обрисів Карпат (Ірина Вільде); Там, попереду, стояла ватага старих дебелих осокорів, і вже за ними розпростерлось горбкувате поле (Є. Гуцало); На два кілометри завширшки, велично і владно розпросторилась велика вода (В. Козаченко); Степ простелявся до обрію, скільки сягало око (Л. Дмитерко); Високе й широке небо простилалося над великою й широкою землею (Б. Грінченко); Назустріч стеляться степи, ліси, хатки з садками, повз вікна миготять стовпи з блискучими дротами (Н. Забіла); За економією слався до кінця села широкий вигін (І. Нечуй-Левицький); На полях, що розстилалися обабіч дороги, чулися невиразні шерехи (Григорій Тютюнник); Левада наче пірнала в зелені верби та сади, що розкинулись по широкій розложистій долині понад Россю (І. Нечуй-Левицький); На горі за лісом розвернулось рівне, як скатерть, поле (І. Нечуй-Левицький); Широкий степ в міжріччі Дінця і Оскола! На схід, на південь і на північ він розпластався величезними масивами, забарвленими в ясно-зелений і чорний колір (П. Автомонов); Голубі простори Чернігівщини. Широчіють лани, біжать переліски, стеляться килими неозорих лук (з газети); (Козаки:) Коні біжать, земля дрижить, Степи полягають; Козаченьки-запорожці На татар виїжджають (І. Нечуй-Левицький); Катер ішов вздовж берега, і Зуб майже не заходив до каюти, замислено дивлячись на громаддя гір, що сягали аж до обрію (І. Багмут).

СТЕЛИ́ТИСЯ (падаючи, вкривати собою поверхню, прилягати до поверхні), СЛА́ТИСЯ, ЛЯГА́ТИ, ПОЛЯГА́ТИ, НАСТЕЛЯ́ТИСЯ, НАСТИЛА́ТИСЯ (рівномірним шаром). — Док.: постели́тися, посла́тися, лягти́, полягти́, настели́тися. Густіше сніг, легкий, пухнастий, волохатий, лягає, стелиться до ніг (Григорій Тютюнник); Облітає пух з тополі і лягає тихо долі (М. Рильський); На хрестиках віконних рам смугою настелялися білі шари (снігу) (І. Ле); Курява тихо полягла на стерню (І. Нечуй-Левицький).

СТЕЛИ́ТИСЯ (про дим, туман тощо — поширюватися по якійсь поверхні або над поверхнею), СЛА́ТИСЯ, РОЗСТЕЛЯ́ТИСЯ, РОЗСТИЛА́ТИСЯ, ЛЯГА́ТИ, ПОВЗТИ́, РОЗПОВЗА́ТИСЯ, РОЗХО́ДИТИСЯ, РОЗПЛИВА́ТИСЯ, СПУСКА́ТИСЯ. — Док.: постели́тися, посла́тися, розстели́тися, розісла́тися, лягти́, поповзти́, розповзти́ся, розійти́ся, розпливти́ся, спусти́тися. Низько стеляться хмари, ростуть, збиваються в купу (М. Коцюбинський); Пастухи варили куліш у здоровенному казані, і пара, що виходила з нього, ніжно слалася над землею (Григорій Тютюнник); Настав вечір. З-під кожної сосни поповз туман, низько розстелився по землі (Ю. Яновський); Димом розстилалась В полі курява (Т. Шевченко); Туман хвилями лягає По степу німому (М. Старицький); Клубки диму розходилися — розправлялися, слалися довгими поясами (Панас Мирний); Темно-синє небо низько висіло над землею, оповитою дрімотою, від ставка розповзався туман (П. Кочура).

СТЕЛИ́ТИСЯ (рости, простягаючи свої стебла, листя по землі або низько над землею), СЛА́ТИСЯ, ПОВЗТИ́, РОЗПОВЗА́ТИСЯ. — Док.: постели́тися, посла́тися, розповзти́ся. — Нічого кращого за кавун на всьому світі немає! — казав дядько Прокіп.. — А ти простежив — як стеляться батоги огудиння у червні? (Т. Масенко); Серед почорнілого падолисту пробивалася свіжа травиця, то тут, то там слався барвінок, білів ряст (П. Автомонов); По землі, в ровах і ямах повзе ожина (В. Кучер); Бадилля розповзалось скрізь, мов вогняні хробаки (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. слатися — сла́тися 1 дієслово недоконаного виду направлятися сла́тися 2 дієслово недоконаного виду стелитися Орфографічний словник української мови
  2. слатися — I шлеться; мин. ч. слався, слалася, слалося; недок. 1》 Направлятися, іти до когось з чиїмсь дорученням. 2》 до кого. Те саме, що засилатися 2). II стелюся, стелешся, недок. Те саме, що стелитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. слатися — СЛА́ТИСЯ¹, шле́ться; мин. ч. сла́вся, сла́лася, лося; недок. 1. Направлятися, іти до когось із чиїмсь дорученням. Мене мати та й не била – Самі сльози ллються: Од милого людей нема, Од нелюба шлються (з народної пісні). 2. до кого. Словник української мови у 20 томах
  4. слатися — СЛА́ТИСЯ¹, шле́ться; мин. ч. сла́вся, сла́лася, лося; недок. 1. Направлятися, іти до когось з чиїмсь дорученням. Мене мати та й не била — Самі сльози ллються: Од милого людей нема, Од нелюба шлються (Нар. лірика, 1956, 252). 2. до кого. Словник української мови в 11 томах
  5. слатися — I. Слатися, -шлюся, -лешся гл. 1) Посылать сказать Шлеться зіронька до місяця: ти, місяцю-товаришу, не зіходь же ти поперед мене.... Шлеться Іван та до Марусі: ти, Марусю, вірна дружино, не сідай же ти поперед мене. Макс. 2) Посылать сватать. Словник української мови Грінченка