слуп
СТОВП (колода або товстий брус, поставлені вертикально), СЛУП заст., ШУ́ЛА діал.; ВЕРСТВА́ (в старовину на шляху для позначення відстані); ПРИ́СОХ заст. (стовп у клуні чи іншій будівлі для підтримування покрівлі). Він спинив машину, підійшов до придорожнього стовпа, на якому гойдалася заіржавіла табличка (Ю. Мокрієв); Посеред конюшні на стовпі висів ліхтар (Григорій Тютюнник); Телеграфний стовп; Ось уже й основа біліє, і слупи височать, кізли схрестилися, глину баби місять... Росте моя хата (І. Муратов); — Ворота ледве тримаються на трухлявих шулах (П. Кочура); Неначе степом чумаки Уосени верству проходять, Так і мене минають годи (Т. Шевченко); Хведір.. нікого в клуню не пускав і один теє місце знав — у куточку коло присоха, де була скринька з грішми захована (Грицько Григоренко).
Значення в інших словниках
- слуп — слуп іменник чоловічого роду стовп рідко Орфографічний словник української мови
- слуп — -а, ч., заст. Стовп. || чого. Опора склепіння будь-якої споруди, будівлі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- слуп — А, ч., заст. Стовп. Уже нема ні матері, ні батька, ні сина, ні дружини, ні сестри, лише вельможний вітер походжає, перевіваючи зотлілі слупи. (ЧТ:97). Словник поетичної мови Василя Стуса
- слуп — СЛУП, а, ч., заст. 1. Стовп. Кайдаш прикупив трохи колодок, щоб поставить Карпові хату .. Тільки почалася надворі весна, він закопав слупи (І. Нечуй-Левицький); День за днем, як у казці. Ось уже й основа біліє, і слупи височать.., глину баби місять... Словник української мови у 20 томах
- слуп — слуп 1. стовп (ст) 2. вул. шибениця (ст) ◊ кна́яти під слуп вул. іти на шибеницю (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- слуп — Слуп, -па; -пи, -пів = стовп Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- слуп — СЛУП, а, ч., заст. Стовп. Кайдаш прикупив трохи колодок, щоб поставить Карпові хату.. Тільки почалася надворі весна, він закопав слупи (Н.-Лев., II, 1956, 305); День за днем, як у казці. Ось уже й основа біліє, і слупи височать.. Словник української мови в 11 томах