сміливий

НЕСКРО́МНИЙ (позбавлений скромності, не зовсім пристойний); ДВОЗНА́ЧНИЙ (який містить у собі непристойний натяк); ПІКА́НТНИЙ, ФРИВО́ЛЬНИЙ (який збуджує чуттєвість двозначними натяками); ВІ́ЛЬНИЙ, СМІ́ЛИ́ВИЙ, СМІ́ЛИЙ рідше, РИЗИКО́ВАНИЙ (РИСКО́ВАНИЙ рідше) (нескромний і фамільярний, який виходить за рамки прийнятого). А що за декольте! Таж стидно між людьми Ходити у такій нескромній туалеті (М. Рильський); Тільки Стасик... все кидав двозначні жарти, від яких болісно червоніла і мало не плакала дівчина (З. Тулуб); Чоловіки переходили до кабінету курити, і там уже починалася інша розмова, а як були самі, без дам, то навіть і на дуже пікантні теми (А. Головко); Бранець сухим скрипучим голосом натужно проспівав.. рідною мовою якийсь фривольний куплет, щось на зразок коломийки (О. Гончар); Край синього неба зашарівся, як сором'язлива дівчина від вільного парубочого слова (Панас Мирний); Сміливий жест; При одній надто "рискованій" сцені я глянув на Аллу Михайлівну, — вона.. дивилась на мене палко, розширеними очима, затримувала дух, ловлячи кожне слово роману з жадібною цікавістю (Леся Українка). — Пор. 1. непристо́йний.

ОРИГІНА́ЛЬНИЙ (створений самостійно, без наслідування відомих зразків); СВОЄРІ́ДНИЙ, НЕШАБЛО́ННИЙ, НЕШАБЛО́НОВИЙ, НЕСТАНДА́РТНИЙ (який привертає до себе увагу своєю незвичайністю, своєрідністю); НЕТРАФАРЕ́ТНИЙ, НЕЗАТЕ́РТИЙ, СВІ́ЖИЙ (про мову, думки тощо); СМІ́ЛИ́ВИЙ, СМІ́ЛИЙ (про проект, задум і т. ін.). У селах ми скуповували і приймали в дар для музею рідкісні килими, рушники з оригінальними орнаментами (І. Шаповал); І в темах балад, і в їх композиції, і в засобах розкриття характерів героїв є багато новаторського, своєрідного, притаманного лише цьому поетові (А. Малишкові) (з посібника); Се ж були перші нешаблонові й неофіціальні слова чоловіка, дійсно зацікавленого літературою (І. Франко); Часто звертається він (І. Вирган) до народних джерел, підбирає слова незатерті, свіжі (з журналу); Свіжа рима; Як гарно марилось на шкільній лаві, скільки робилося сміливих, але часом і недосяжних проектів (М. Коцюбинський).

СМІ́ЛИ́ВИЙ (який не знає страху, не боїться небезпеки), СМІ́ЛИЙ рідше, ХОРО́БРИЙ, ВІДВА́ЖНИЙ підсил., МУ́ЖНІЙ підсил., БЕЗСТРА́ШНИЙ підсил., НЕБОЯЗКИ́Й, НЕБОЯЗЛИ́ВИЙ, НЕЛЯКЛИ́ВИЙ, НЕПОЛОХЛИ́ВИЙ, БЕЗБО́ЯЗНИЙ, БЕЗТРЕ́ПЕТНИЙ поет., ВІДЧАЙДУ́ШНИЙ підсил., ЗУХВА́ЛИЙ підсил., ОРЛИ́НИЙ, ДЕРЗНОВЕ́ННИЙ підсил. уроч., ДЕРЗКИ́Й підсил. розм., ВІДЧА́ЙНИЙ підсил. рідше; ПИСКА́ТИЙ діал. (сміливий на висловлювання). То мужні та сміливі люди — боягуз не піде в холодні осінні ночі ганятися по гирлу та по лиманах за швидкохідними браконьєрськими моторками та сходитись з ними в смертельних поєдинках (О. Гончар); Я й досі дивуюся, що таке молоде, та таке сміле! Пробравсь у лядський табір, убив хорунжого й корогов його приніс до гетьмана (П. Куліш); Тут, над Дніпром поліг у битві з печенігами хоробрий і великодушний князь Святослав (М. Рильський); — Відважні хлопчаки! І я колись був таким (І. Франко); Йдуть, обнявшися з віків — Пісня мужніх мореходів І пісні степовиків (М. Нагнибіда); — На що вже я небоязкий, а й то, коли побачив усе те, ..волосся сторчака під шапкою стало (Ю. Збанацький); Кожен раз Мартинко остережував не говорити голосно, але й сам сміявся з того, заохочуваний небоязливим Богданом (І. Ле); Неполохливий зроду, Єремія почутив, перший раз на віку, що він одразу охолов (І. Нечуй-Левицький); Князь.. мимоволі довго милувався цим безбоязним відважним козаком (Я. Качура); На лихо небезпечний хлопець. Відчайдушний (К. Гордієнко); Дерзновенні піонери космосу; Він людина гаряча, відчайна (О. Донченко).