сміливець

СМІЛИ́ВЕЦЬ (смілива людина), СМІЛЬЧА́К рідше; ВІДЧАЙДУ́Х розм. (смілива людина, здатна на вкрай ризиковані вчинки), ВІДЧАЮ́ГА розм., ВІДЧАЯ́КА розм., УРВИ́ГОЛОВА розм., ШИБА́ЙГОЛОВА розм., ЗІРВИ́ГОЛОВА розм. рідше, ПАЛИ́ВОДА розм., ПАЛИ́СВІТ розм., ОТРЯ́ХА діал. — Певне є на світі такі сміливці, що не бояться ні жандармів, ні в'язниць (О. Іваненко); Панас думав про Олену, що побігла туди, куди не наважувалися проникнути найодчайдушніші смільчаки (З. Тулуб); Пустився (Іван), як керманич у люту повінь Черемоша без керма, без надії на який-небудь порятунок. Пустився, як той відчайдух Юра не раз пускався (А. Крушельницький); Серед хлопчиків було чимало одчаюг, які розгвинчували снаряди, підривали міни, розкладали ватри з толу (Ю. Яновський); — Якщо в твоїй крові.. є хоч крапля заячої — тікай од печі. Сталевар — це одчаяка (М. Рудь); — Ой, не хотілось би оддавать тебе й за молодого шибайголову, що не поживе довго без степу да коня, поляже в полі буйною головою (П. Куліш); Прожогом вискочив (з вікна).. відомий усьому селу отряха Грицько Прокуда (С. Васильченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сміливець — див. смілий Словник чужослів Павло Штепа
  2. сміливець — див. хоробрий Словник синонімів Вусика
  3. сміливець — СМІЛИ́ВЕЦЬ, вця, ч. Смілива людина. – Ну хто ж із вас полізе першим? – спитав Шумейко, розглядаючи прибулих. Та сміливця не виявилось (А. Шиян). Словник української мови у 20 томах
  4. сміливець — -вця, ч. Смілива людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. сміливець — СМІЛИ́ВЕЦЬ, вця, ч. Смілива людина. Жменька сміливців, оточена на висоті ворогами, відбивалася до останнього набою (Літ. газ., 2.III 1950, 4); — Ну хто ж із вас полізе першим? — спитав Шумейко, розглядаючи прибулих. Та сміливця не виявилось (Шиян, Баланда, 1957, 66). Словник української мови в 11 томах
  6. сміливець — сміли́вець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови