сміливець
СМІЛИ́ВЕЦЬ, вця, ч. Смілива людина.
Жменька сміливців, оточена на висоті ворогами, відбивалася до останнього набою (Літ. газ., 2.III 1950, 4);
— Ну хто ж із вас полізе першим? — спитав Шумейко, розглядаючи прибулих. Та сміливця не виявилось (Шиян, Баланда, 1957, 66).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сміливець — сміли́вець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- сміливець — див. хоробрий Словник синонімів Вусика
- сміливець — -вця, ч. Смілива людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сміливець — див. смілий Словник чужослів Павло Штепа
- сміливець — СМІЛИ́ВЕЦЬ, вця, ч. Смілива людина. – Ну хто ж із вас полізе першим? – спитав Шумейко, розглядаючи прибулих. Та сміливця не виявилось (А. Шиян). Словник української мови у 20 томах
- сміливець — СМІЛИ́ВЕЦЬ (смілива людина), СМІЛЬЧА́К рідше; ВІДЧАЙДУ́Х розм. (смілива людина, здатна на вкрай ризиковані вчинки), ВІДЧАЮ́ГА розм., ВІДЧАЯ́КА розм., УРВИ́ГОЛОВА розм., ШИБА́ЙГОЛОВА розм., ЗІРВИ́ГОЛОВА розм. рідше, ПАЛИ́ВОДА розм., ПАЛИ́СВІТ розм. Словник синонімів української мови