1. Словник синонімів української мови

сміх

НАСМІ́ШКА (глузливий жарт, висміювання кого-, чого-небудь), ГЛУЗУВА́ННЯ, КЕПКУВА́ННЯ, ПО́СМІХ, НА́СМІХ рідше, ГЛУЗ перев. мн., розм., КПИ́НИ мн., розм., СМІ́ХИ мн., розм., СМІ́ШКИ мн., розм., ПО́СМІШКА рідше; СМІХ (висміювання кого-, чого-небудь); ІРО́НІЯ (прихована, тонка насмішка); ГЛУМ, ЗНУЩА́ННЯ, НАРУ́ГА, ПО́ГЛУМ розм., ПО́ГЛУМКА розм. (зла, в'їдлива насмішка); САРКА́ЗМ, ЄХИ́ДСТВО розм. (злісна, в'їдлива іронія); ЗУБОСКА́ЛЬСТВО зневажл. (насмішки як збірне поняття, дії зубоскала). Мені здалося, що в її очах була і насмішка (О. Донченко); Ні іронією, ні поблажливістю, ні глузуванням Каргата не спиниш і нічим од нього не відкараскаєшся (Ю. Шовкопляс); Іншим разом не минути б Зиміну слюсаревого кепкування (Н. Рибак); Дворові жінки почали сміятися, а Парасці що за діло? Плювати їй на їх посміхи! (Панас Мирний); — Офіцери.. жартували, говорили дамам компліменти з легким насміхом, котрі вони приймали за щиру правду (І. Нечуй-Левицький); — Зайдемо? — поспитав Пекельник. Він уже не був такий насмішкуватий, вдатний на глузи (Є. Гуцало); Нута був спокійний, любив жарти і кпини (І. Франко); Буде тобі, титарівно! Заплачеш, небого, За ті сміхи!.. (Т. Шевченко); Вона лучче (краще) витерпіла б лайку, ніж смішки (І. Нечуй-Левицький); Йван похвалявся її побити за посмішку, вона ж йому сказала, що не винувата ні в чім (Грицько Григоренко); Ніщо, кажуть, не буває таке дошкульне і вбивче для ворогів, як сміх (П. Козланюк); Вона не говорила цілком серйозно, не помічаючи в своїх словах злої іронії на власну особу (О. Донченко); Жарти він сприйняв за глум (В. Козаченко); Те, що він (керівник хору) жодним словом не припинив знущань соліста, остаточно зломило Захара (І. Ле); — Твій Іван? Який твій Іван? — з наругою промовила Ганка (І. Франко); — Надзвичайно цікаві міркування, — так само тихо зауважив Каргат. Петушек розчув сарказм в його голосі (Ю. Шовкопляс); — Не сердься, друже, — відповів я з єхидством (І. Микитенко); Перерва між лекціями. Йде велике переселення студентів з аудиторії до аудиторії, штовхання в коридорах, витрішки, зубоскальство (П. Загребельний).

СМІХ, СМІ́ШКИ мн., розм., СМІХОТНЯ́ розм. підсил.; ХИ́ХОНЬКИ мн., розм. (тихий сміх); РЕ́ГІТ, РЕГІТНЯ́, РЕГОТНЯ́ підсил. розм., ГОГОТА́ННЯ підсил. розм., ГОГОТІ́ННЯ підсил. розм., ІРЖА́ННЯ зневажл. (нестримний голосний сміх). В пекарні стало весело; чутно було сміх, веселу розмову (М. Коцюбинський); Колись плакала, а тепер вже й од смішків не цураюся, бо я зроду весела на вдачу (І. Нечуй-Левицький); Підняли промеж себе (парубки) іграшки та сміхотню (Г. Квітка-Основ'яненко); Сипались жарти, розлягався регіт (О. Гончар); Скрізь гармидер та реготня (Т. Шевченко); Вони (хлопці) вибігають на шлях і, намагаючись якомога більше здіймати куряви, з іржанням гасають по дорозі (І. Багмут).

СМІХО́ВИНА́ (те, що здатне розсмішити), СМІХОТА́, СМІХОВИ́ННІСТЬ, СМІ́ХА невідм., розм.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сміх — (реакція на веселий настрій) мн. смішки, (дужчий) регіт, реготня, гоготіння, (здушений) хихикання. Словник синонімів Полюги
  2. сміх — сміх іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. сміх — Хихітня, с. регіт, реготня, регітня; ФР. жарт; (хто) посміховище; (з кого) глум; ПР. СЛ. марна праця, кн. безкорисне заняття; сміхотня, смішки; мн. СМІХИ, веселощі, розваги; (з кого) глузування; ід. СМІХ СМІХОМ, жарти жартами. Словник синонімів Караванського
  4. сміх — I га-га, гагакання, ги-ги, гигикання, гигички, нересміх, пирскання, регіт, реготання, реготня, реготнява, смішки, ха-ха, хахакання, хлихи і хи-хли, хихикання, хихички, хихотання, хихотіння, хихотнява, хіхи; хі-хі, хіхікання, хіхічки II див. насмішка Словник синонімів Вусика
  5. сміх — [см'іх] -ху, м. (на) -ху, мн. см'іхие/см'іхи, см'іх'іў Орфоепічний словник української мови
  6. сміх — -у, ч. 1》 Переривчасті, характерні звуки, які утворюються короткими видихальними рухами як вияв радості, задоволення, нервового збудження і т. ін. || тільки мн. Веселі розмови, розваги і т. ін. || перев. мн. Насмішки, глузування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. сміх — СМІХ, у, ч. 1. Переривчасті, характерні звуки, які утворюються короткими видихальними рухами як вияв радості, задоволення, нервового збудження і т. ін. – Твій голос, твій сміх я слухав би цілий вік, та й то, здається, не наслухався б, – сказав Роман (І. Словник української мови у 20 томах
  8. сміх — сміх: ◊ порскати сміхом вибухати сміхом (ср, ст): Всі сміялися, навіть Дзьобатий, що переходив біля нас, тряс обвислим черевом і порскав сміхом (Нижанківський) ◊ сміх на за́лі (са́лі) дуже смішно (ст) – А що ж на те поліція? – Ха-ха! Сміх на залі. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. сміх — Беруть його на сміх. Глузують з нього. Вам сміх, а мені біди міх. Вам жарти, а мені горе. За що сміх, за те й гріх. Народне вірування, що то є гріхом сміятися з чужого нещастя, чи бідноти. Зробив з неї сміх. Збезчестив дівчину. Звів. На сміх пустив їх. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. сміх — (аж) ляга́ти (по́котом) (па́дати) від смі́ху (зі смі́ху, з ре́готу і т. ін.). Дуже сміятися, реготати. Молодиці аж лягали від сміху (М. Коцюбинський); Іван присів, засичав, а далі давай ревти так удатно та химерно, що всі аж лягали од сміху (І. Фразеологічний словник української мови
  11. сміх — Сміх, смі́ху, -хові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. сміх — СМІХ, у, ч. 1. Переривчасті, характерні звуки, які утворюються короткими видихальними рухами як вияв радості, задоволення, нервового збудження і т. ін. — Твій голос, твій сміх я слухав би цілий вік, та й то, здається, не наслухався б,— сказав Роман (Н. Словник української мови в 11 томах
  13. сміх — Сміх, -ху м. 1) Смѣхъ, хохотъ. Кому горе, людям сміх. Ном. 2) Посмѣшище. Ой не смійся, дівчинонько, сама сміхом будеш. Мет. 86. 3) на сміх підіймати. Подымать на смѣхъ, насмѣхаться. Безпечне по долині роз'їзжджає, бусурманів на сміх підіймає. Макс. Словник української мови Грінченка